Інтроспективні* роздуми
Чекаємо, віримо всі, що добро, благодать за порогом. Один одному побажання шлемо при нагоді і без: “хай щастить” , маючи на увазі усі земні блага. Просимо добра в Бога, сидимо в медитації, мантри, аффермації... Можливо, комусь повезе, побачить, чи відчує якесь просвітленя, не всім дано. Та й добре це, мабуть. Ось приклад - видіння незрозумілі, страшні, нав'язливі одну жінку до лікарні довели. Молитвами врятувалася, поїхала згодом в Італію, якось робота відволікла, зцілилася. Можливо, комусь цей приклад допоможе.
Чи щастя буває довготривалим? Хтось бачив? Хоча би би спокою допроситися.
Чекаємо, віримо всі, що добро, благодать за порогом. Один одному побажання шлемо при нагоді і без: “хай щастить” , маючи на увазі усі земні блага. Просимо добра в Бога, сидимо в медитації, мантри, аффермації... Можливо, комусь повезе, побачить, чи відчує якесь просвітленя, не всім дано. Та й добре це, мабуть. Ось приклад - видіння незрозумілі, страшні, нав'язливі одну жінку до лікарні довели. Молитвами врятувалася, поїхала згодом в Італію, якось робота відволікла, зцілилася. Можливо, комусь цей приклад допоможе.
Чи щастя буває довготривалим? Хтось бачив? Хоча би би спокою допроситися.
Очерствіли ми, люди, комп'ютери, смартфони... віртуальне життя замінило реальне. Скрізь штампи - в словах, поглядах, уподобаннях, їжі, відносинах..- люди-роботи. А, цей страшний чорний спецодяг, у котрий несвідомо, міркую, одяглася нині більшість. ЧОМУ? Чому раптово забули про решта кольорів-відтінків, у всьому? Надія щось змінити, прозріти є. . .
Слова: совість, ввічливість, чесність, щирість, відвертість, взаєморозуміння... забуваються, непересічність перетворилася часто на бридку вульгарність, про смак тут і йти не може, коли тіло, лице атавістично проколоте в багатьох місцях непотребом, брязкальцями, що викликає судороги болю, відрази і нудоти. Видається, що потроху молодь це зрозуміє, тепер все дуже швидко відбувається. І височенні підбори-каблуки, що викликають лише співчуття, носитимуть, як і завжди передбачалося тільки на вечір, на забаву, театр; а постидні танці дівчат навколо "шеста", чи внушення юнкам провокативного бажання виглядати, поводитися "сексапільно, чи сексуально" - відкрита насмішка над дівчатами, що їх принижує. Хтось бачив Олю Фреймуд у вульгарному одязі,- ніхто! а її часто спостерігаємо на екрані, всі захоплюються її красою, смаком, привабливістю... Вона не замужем, так, але ніколи не одягне занадто глибоке декольте, чи закоротку сукню. І смак і самоповага виховуються, якщо не у сімї, то ... життям. Найдорожче, що дитині дається, кажуть, це добре виховання, а вже на цій міцній основі будь-що можна будувати.
Спілкування, яке відноситься до одного з найбільших надбань людства, перетворилося на короткі спітчі в інтернеті, декотрі нецензурні, що відвертає, зупиняє діалоги, допускаю, що для того деколи і існують якісь тролі, чи гномики . що живуть в комп...
Воліючи щось змінити у своєму житті, просимо деяких змін у Всевишнього. Просимо відтермінувати, трансформувати біду, чи якісь її прояви, з надією на успіх для близьких, чи себе і чудо можливе, вирішується питання з вірою і довірою до добра, любові вселенських.
До речі, всі просять безсмерття, “життя вічного”, не задумуючись, що це означає. Чи випросити цього можливо, чого це коштує, чи прощення вистарчає? Легковажимо словами! В безсмертя, мабуть, беруться прекрасні непересічні особистості, особистості, котрі заслуговують на те, щоби їхню неповторну індивідуальність зберегти, увіковічнити, а чим кожен з нас цікавий Богу? Думаю кожен неповторний, але до якоїсь цільності далеко... і, що ми знаємо про вічність? Сказано, один дійде. Один багатьох вмістити може, можливо йде мова про Ієрархію. Це вже відкриваються ті тайни Божі, котрі були приховані віками. Поступово ми пізнаємо чіткіше закони життя, свої права і закони суспільного співіснування в щораз більших масштабах.
Є вислів: як пір'їнка падає, світ здригається, отож все має значення.
І навпаки, все немає значення, - в тому інша мудрість, мудрість Сходу, відкрита через Будд.
Що ж говорити про слова, котрі так легко злітають з наших уст, знаючи, що словом Світ збудований, які ж світи ми будуємо? І висловлювання, відео, світлини в ЗМІ бувають занадто агресивні, жорстокі, щоб їх множити. Відповідні мислеформи будують наше оточення, ваші мислеформи - це спільне майбутнє, спільно давайте його будувати радісним, ми заслужили!
Розвиваючи без кінця інтелект, можна стати повним йолопом, забуваючи про потреби душі. Немає чужого, чуже може боліти, майже, як власне, бо ми Єдині по великому рахунку, і люди, і тварини, і квітка зірвана болить. Це і є мірилом рівня розвитку душі, а то до прикладу, яким може поет бути, якщо він мисливець-вбивця... Прикрашають хрестами з розіп'ятим Ісусом скрізь, де можна, це не доказ Віри! Запитувала багатьох, чи не боляче дивитися їм на страждуще тіло люблячого Ісуса?
Ні, нікого не болить! Вважаю, це і є бездуховність, заскорузлість серця. Можна і без розп'яття носити хрестики, менше Господь любити вас не буде. Швидше, навпаки!
Духовність, думаю, коли не можеш вбивати милих, розумних, добрих тварин і метеликів теж, мух, риболовля теж для жорстких сердець і не повинна бути хоббі, все, що живе, рухається потребує нашого піклування і любові, а живе все! і все.
Слова: совість, ввічливість, чесність, щирість, відвертість, взаєморозуміння... забуваються, непересічність перетворилася часто на бридку вульгарність, про смак тут і йти не може, коли тіло, лице атавістично проколоте в багатьох місцях непотребом, брязкальцями, що викликає судороги болю, відрази і нудоти. Видається, що потроху молодь це зрозуміє, тепер все дуже швидко відбувається. І височенні підбори-каблуки, що викликають лише співчуття, носитимуть, як і завжди передбачалося тільки на вечір, на забаву, театр; а постидні танці дівчат навколо "шеста", чи внушення юнкам провокативного бажання виглядати, поводитися "сексапільно, чи сексуально" - відкрита насмішка над дівчатами, що їх принижує. Хтось бачив Олю Фреймуд у вульгарному одязі,- ніхто! а її часто спостерігаємо на екрані, всі захоплюються її красою, смаком, привабливістю... Вона не замужем, так, але ніколи не одягне занадто глибоке декольте, чи закоротку сукню. І смак і самоповага виховуються, якщо не у сімї, то ... життям. Найдорожче, що дитині дається, кажуть, це добре виховання, а вже на цій міцній основі будь-що можна будувати.
Спілкування, яке відноситься до одного з найбільших надбань людства, перетворилося на короткі спітчі в інтернеті, декотрі нецензурні, що відвертає, зупиняє діалоги, допускаю, що для того деколи і існують якісь тролі, чи гномики . що живуть в комп...
Воліючи щось змінити у своєму житті, просимо деяких змін у Всевишнього. Просимо відтермінувати, трансформувати біду, чи якісь її прояви, з надією на успіх для близьких, чи себе і чудо можливе, вирішується питання з вірою і довірою до добра, любові вселенських.
До речі, всі просять безсмерття, “життя вічного”, не задумуючись, що це означає. Чи випросити цього можливо, чого це коштує, чи прощення вистарчає? Легковажимо словами! В безсмертя, мабуть, беруться прекрасні непересічні особистості, особистості, котрі заслуговують на те, щоби їхню неповторну індивідуальність зберегти, увіковічнити, а чим кожен з нас цікавий Богу? Думаю кожен неповторний, але до якоїсь цільності далеко... і, що ми знаємо про вічність? Сказано, один дійде. Один багатьох вмістити може, можливо йде мова про Ієрархію. Це вже відкриваються ті тайни Божі, котрі були приховані віками. Поступово ми пізнаємо чіткіше закони життя, свої права і закони суспільного співіснування в щораз більших масштабах.
Є вислів: як пір'їнка падає, світ здригається, отож все має значення.
І навпаки, все немає значення, - в тому інша мудрість, мудрість Сходу, відкрита через Будд.
Що ж говорити про слова, котрі так легко злітають з наших уст, знаючи, що словом Світ збудований, які ж світи ми будуємо? І висловлювання, відео, світлини в ЗМІ бувають занадто агресивні, жорстокі, щоб їх множити. Відповідні мислеформи будують наше оточення, ваші мислеформи - це спільне майбутнє, спільно давайте його будувати радісним, ми заслужили!
Розвиваючи без кінця інтелект, можна стати повним йолопом, забуваючи про потреби душі. Немає чужого, чуже може боліти, майже, як власне, бо ми Єдині по великому рахунку, і люди, і тварини, і квітка зірвана болить. Це і є мірилом рівня розвитку душі, а то до прикладу, яким може поет бути, якщо він мисливець-вбивця... Прикрашають хрестами з розіп'ятим Ісусом скрізь, де можна, це не доказ Віри! Запитувала багатьох, чи не боляче дивитися їм на страждуще тіло люблячого Ісуса?
Ні, нікого не болить! Вважаю, це і є бездуховність, заскорузлість серця. Можна і без розп'яття носити хрестики, менше Господь любити вас не буде. Швидше, навпаки!
Духовність, думаю, коли не можеш вбивати милих, розумних, добрих тварин і метеликів теж, мух, риболовля теж для жорстких сердець і не повинна бути хоббі, все, що живе, рухається потребує нашого піклування і любові, а живе все! і все.
*Інтроспекція - самоспостереження, суб'єктивні роздуми.
amarta@ukr.net
