ПАМ'ЯТІ ОЛЕСЯ БЕРДНИКА

                                         (25.12.1927 - 18.03.2003)

85 р  -   з дня  народження
10р - з дня смерті

Хай я лише один з тих, хто замислюється над сутністю Буття,

проте ми так глибоко зав'язли в трясовині невігластва та

самообману, що будь-яке зусилля до Звільнення — виправдане!

Одного разу Олександр попросив литовського ксьондза, отця Болеслава, помолитися за нього й запитати Господа про його долю «Наступного ранку він зустрів мене радісно, схвильовано і... трохи збентежено. — Я молився за тебе, — просто сказав він. — І Господь відповів мені. Ти повернешся додому, обнімеш матінку, рідних, багато зробиш для рідного народу, для людства...» Так і

                                                        

   Олександр Павлович  БЕРДНИК, улюблений багатьох письменник - фантаст, відомий у 70 - 90х роках під псевдо Олесь Бердник, мислитель, громадський діяч. Він обігнав всіх нас на півстоліття в пізнанні ведичних  знань. Сприймали ці  знання, як фантастику. Насправді, це був  посланник Неба, котрий ніс до людей нов,і незвичні для загалу, божественні откровення.  

   Народився Олесь Бердник на Херсонщині, в інтелігентній сім'ї,незабаром сім'я переїжджає на Київщину. Перші дитячі спогади Олеся характерні: на руках у матері, це ж не більше двох літ йому було, дивлячись на небо запитує - чи полечу я туди, до місяця, до зірок? Життя не вистарчить, відповіла мати. Помовчав, замислившись малий і мовив, - у великому кораблі, якщо летітимуть дорослі і діти, то дорослі помруть, а діти все ж долетять. Дідусь його Василь Олександрович, будучи моряком, здійснив кругосвітню подорож, було що і було кому слухати його нескінченні розповіді. Сестра археологом була.
    Нелегко склалося життя Олеся Бердника, було невизнання, бо вісників нового переважно б'ють, це опісля превозносять. У 1944р йде добровільно на фронт, а вже  у 1949році - засудження тоталітарною владою тодішньої УРСР  "інакомислячого" Олеся Бердника, вдруге - в 1979 році на п'ять років знову несправедливо засуджений Радянською владою. Тюрми, заслання, приниження,  від чужих і від своїх, біль...Декілька разів був там на межі життя, лише, як опісля розповідав, Господь і Мати Божа його врятували, чудом. Виходить на волю у 1955р, а вже у 1956р надрукована наступна його книга "Поза часом і простором".
   Починаючи з  1984р. Бердник веде активну правозахисну діяльність на рівні ООН, співпрацюючи з Левком Лук'яненком, зокрема. Неодноразово був учасником протестних голодувань на захист прав українських політичних ув'язнених.
  
    Одного разу, перебуваючи в гостях у М.М. і Люсі  Некрасових, відомих в езотеричних колах, львівських письменників, почула дивну історію пов'язану з Бердником від гостя, іншого відомого письменника.
    Він розповідав схвильовано, почуте в Києві безпосередньо від О. Бердника. Йшлося про його перебування за гратами, коли чудом йому вдавалось вижити, уникаючи інколи спланованих засад. А, ще цікавішою для мене була розповідь Олеся Бердника про пригоду, яка з ним відбулася в Києві, на пташиному ринку. Цю історію хочеться записати, бо не забувається, хоча повірити важко: до нього, впізнавши, підійшла стара жінка і попросила вислухати історію про Ісуса, яку вона якимось чином отримала. Інший би відмахнувся, не таким був Олесь. Розповіла ця жінка таке: Розважалася на околиці українського села на вечорницях молодь. Раптово, як блискавка вдарила за селом, там, де жила Марічка-сирота. Побігла дівчина, залишивши друзів, додому і, о, диво, біля її домівки в яскравому світлі лежало чудове сповите немовля. Заопікувалася дитиною Марійка, нікому не сказавши. Нарекла Іванком. Скрите спочатку, стало з часом загальновідомим. Суворі на той час були людські закони до покриток, якою вважали дівчину. Вимушена вона була йти з дому, взявши дитину, яку дуже полюбила. Її супроводжували родичі, точно не скажу - не пам'ятаю, ніби батьків брат, так як була повною сиротою, дядько Андрій, його сини  Іван, ...   Попливли човном далеко з рідних місць на Південь. Ця чудо - дитина, як ви здогадалися, був не хто інший, як Ісус - український хлопчик. А чоловіки, які рятували дитину і Марію, стали надалі апостолами Христа. Кажуть, поховання Матінки Марії на наддніпрянських кручах, до часу приховане. Отака історія, хочете вірте, хочете не вірте. 

   Тепер, вивчаючи історію Юдеї, Галилеї, ствердження деяких дослідників про спільне коріння галлів-кельтів Палестини і українців, що веде вглиб історії біля ХIIст до Р. Х., час масовго походу наших краян на Південь,- неспокійні часи тоді були, безконечні завойовницькі орди гнали предків наших подалі від родючих місць в малопридатні палестинські пустелі, гори, де утворилася з часом Галилея, на півночі Юдеї, зі своєю мовою, традиціями. Далі більше: виявляється дійсно першими Апостолами Ісуса стають лише галилеяни, причому Іван і Яків були родичами матері Господа, а саме - двоюрідними братами  Марії. Тобто співпадає з розповіддю ясновидиці, котру зустрів Бердник - з Марією був дядько її з синами, ім'я одного з них - Іван, теж співпадає.
    Як їхати далеко, так їхати, всією родиною. Це по нашому, по українськи, хотя, в ті часи, вірніше буде сказати - по трипільськи, бо не було ще України, як такої. Існувала на нашій території славна трипільська культура(біля 2тис. р. до н. е.), достойні шумери, потомки антів(атлантів). Тому є версія, що Господь має трипільське коріння, а, по великому рахунку, Ісус -  нащадок по материній лінії, тих загадкових аріїв, походження котрих до сих пір вчені не знаходять, певно,  Атлантів, біженців з Атлантиди. Отож і дивуються всі  історики-дослідники донині, що за білотілі, високорослі, світлоокі досить цивілізовані поселення з'являються то тут, то там, і  на  теренах Дніпрового правобережжя, зокрема, що дивують своїми досягненнями культури, письменності, землеробства, докази котрих тисячами знаходять археологи в  курганах Полтавщини.

Такі предки - не менш  поважана родова гілка, принаймні древніша на порядок, аніж бути потомком царя Давида, чи царя Соломона. Доказів асиміляції  вистарчає, приведу хоча б цю цитату:
 
    "В ХІІІ ст. до н.е. єврейські племена, на чолі з Ісусом Навином ввійли в землі Ханаану (Палестини) й заселили їх. Місцеве населення було частково виселене, частково знищене й асимільоване. Не відомо що то був за народ, але досить можливо що він мав відношення до шумерської культури.
... Галілея, Самарія... всі ці землі після ассірійського вторгнення заселяють очевидно ассірійці, греки, вавілоняни а пізніше скіфи та можливо гали(галати)."
   
 

    А чоловіки, які рятували дитину і Марію, стали надалі апостолами Христа. Апостол Андрій не хто інший, як Андрій Первозванний, хто ж інший міг стремитися на Батьківщину проповідувати Новину, мову знав місцеву, чому віками замовчувалось це? Люди знали, легенди ширилися поміж людьми і про Заповіт Матінки Марії поховати Її на Наддніпрянських кручах, до часу приховане, і про святість Апостола Андрія Первозванного. Збереглися оповіді, як добував воду він ударом жезла об землю. А, найбільших негідників на Україні антипками і іродами називали, як правителя Галилеї, звідки родом був Ісус,- Ірода Антипу, за часів життя Господа.
Отака історія, хочете вірте, хочете ні. А, тепер дещо з історії, щоб згадати, чиєї матері ми діти: 
 

    Андрія Первозванного вважають першим благовісником Євангелія Христового на землях України.У стародавньому літописі «Повість минулих літ» розповідається про подорож Андрія по українських землях. (Чи міг без знання мови йти він на Україну? авт.):
   Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра... І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог» 
    У соборній 1621 постанові сказано:
Святий Апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив.

Хрещення апостолом Андрієм      М.Ломтєв
полянської землі    
Окрім "полянської" у назві картини є ще слово "скіфської" землі, що було свідомо упущено, т.я. вважаю це помилковим. Згодом у V-IVст. до н. е. прийнято вважати розквіт іраномовної Скіфії на наших, Богом даних, землях. До того у VII-VIIIст. по наших степах носилися войовничі
    Наступна розповідь торкалась візиту Олеся Бердника в Індію. Така була Воля Божа, він це знав. Але матеріальна сторона була не врегульована, попросту не було грошей у нашого героя на цю далеку дорогу. Допомога прийшла з Америки, від побратима, також українського відомого письменника, який вже став на ноги там.
Почув він Голос Божий одного разу, в неділю зранку, виходячи з церкви після Служби Божої, ставши біля образу Господа, щоби наостанок перехреститися для благословення. Сталося чудо - він почув Голос, зрозумівши, що Господь велить йому допомогти фінансово Олесю Берднику, але, як часто буває, ми самі собі не можемо повірити, як кажуть "поки грім не гряне". І він грянув - розбилася в аварії машина українця американського, з чітким усвідомленням невиконаної  Волі Господа. Після цього все було виконано щонайкраще і Берднику вдалося з якоюсь делегацією, чи то, як турист, перетнути кордон Індії.
    І, ось там, сталася непересічна подія, заради котрої відбулася, вірогідно, ця поїздка. Під час планової зустрічі з високим Тибетським ламою виник візуальний контакт його з О.Бердником, після чого лама запросив представника України на розмову, яка, на диво всім, надовго затягнулася. Про що була розмова? І це розповів нам гість - очевидно, близьким розповів Бердник суть перемовин. Не всім, бо такий час був, - попереду ще були десятиліття диктатури Радянського Союзу. Отож, що спільного могло бути між цими людьми? Виявляється, приїзд Олеся Бердника був тут, в Індії, очікуваним, саме в якості представника України. І розмова зводилась до передачі умовного вимпелу, яким заволоділа на довший час Індія, як ведуча, у духовному плані, країна світу, саме Україні.
   Так, Україна, (можливо, разом з народом - побратимом Росією) було сказано, відтепер вестиме світове товариство по шляху пізнання божої Істини, як країна, історія котрої свідчить про її унікальність. Народ наш, переживши численні гоніння, щоразу, як Фенікс відживав, набравшись досвіду і, завоював тепер першість на перспективу. Ця ініціація була здійснена через О. Бердника. Не міг повірити О.Бердник такій своїй місії, перепитуючи знову і знову, що самому йому не по силі? Напочатку - сам, мовив до нього почесний монах, а надалі вас буде більше, будеш сильним.
    В добу національного відродження кінця 80-х- початку 90-х років минулого століття О.Бердник реалізував ідею створення Української Духовної Республіки. У 1990 році відбувся Перший Всесвітній Собор Духовної України в місті Коломиї, котрий зібрав декілька тисяч учасників. Письменник мав свою програму національного відродження України і планував балотуватися на пост президента України в 1991 році. В кінці 80-х — на початку 90-х років Олесь Бердник побував у США, Канаді, Індії, зустрічався з патріархом Мстиславом, Річардом Бахом, Святославом Реріхом.

  Непізнаним, непризнаним і недооціненим в повній мірі і, як письменник, і, як будівничий Єдиної Соборної України  і, просто, як справжній Українець, інтелігент старого зразку, яких щораз менше, важко хворіючи 1997-2003рр, помер у вузькому колі, дружини  Бердник-Сокоринської Валентини Сергіївни та дочки Громовиці, друзів, у себе на дачі в с.Гребені, що неподалік Києва, де й похований.
    Він був таким, дуже ефектної, божественної зовнішності: височезного зросту, могутньої статури, копиця білосніжного, сивого волосся обрамляла прекрасне смагляве обличчя, яке вражало спалахом чудових синіх розумних очей, які так тоді гармоніювали з його синьою сорочкою, коли приїжджав до Львова, спраглого знань, тоді, на грані зміни епох на початку 90х; Приїздив з лекціями до Львова. Поряд з ним завжди був вірний друг - кобзар Литвин.

   Сумно втрачати таких людей, чи зможемо віднайти з посеред живих достойну їм заміну? Помиляються, на мою думку, ті, хто недооцінює вагу Особистості і вважають, що всіх можна замінити, інші будуть, але не такі...

    Нагадаю перелік творів Олеся Бердника, щоби хоч тепер частково віддати належне визначній людині, котра жила посеред нас, не з нами. Правда, тепер, як і раніше нелегко віднайти книги О.Бердника, колись були заборонені, вилучені з бібліотек, тому приводжу тут декотрі їх назви:

1.  ПОЗА ЧАСОМ І ПРОСТОРОМ 1956

2.  ШЛЯХ ТИТАНІВ  1958р

3.  СВІТИ СВІТОВИДА  1960

4.  ХТО ТИ  1961

5.  СТРІЛА ЧАСУ  1962

6. ДІТИ БЕЗМЕЖЖЯ 1963

7. ЧАША АМРІТИ 1968

8. ЗОРЯНИЙ КОРСАР 1971

9. ЗОЛОТІ ВОРОТА

10.БЛАКИТНИЙ КОВАЛЬ

11.АЛЬТЕРНАТИВНА ЕВОЛЮЦІЯ

12.УКРАЇНА СІЧІ ВОГНЕННОЇ

13.СВЯТА УКРАЇНА1980

14.ВЕРТАЮЧИСЬ ДОДОМУ1984

15.ВОЗНЕСЕННІ 1987

16.ПАДІННЯ ЛЮЦИФЕРА журнал Всесвіт 12\87

17.КАМЕРТОН ДАЖБОГА  1997

18.ПОКРИВАЛО ІЗІДИ  2010 і інші повісті, оповідання...

РІЗДВЯНА   ФЕЄРІ Я  ПРОДОВЖУЄТЬСЯ, АБО ЯКЕ ВІДНОШЕННЯ
 МАЄ  ЦАРИЦЯ  САВСЬКА  ДО ЦЬОГО




    Взагалі, не має особливого значення, хто і звідки, і скільки їх  прибуло на Різдво, цікавість без підгрунтя не схвалюється, як дано буде Богом - взнаємо. 

Всі дані, пов'язані з народженням Пана Світу  символічні. Стоїть задача не бездумно повторювати заштамповані часом факти, а спільно, ми Єдині на земній кульці, спробувати  розв'язати, дану нам  тисячі років тому назад, тайну народження Месії, котра  змінила всю історію Землі і її літочислення.

    Спробуємо дати  відповідь, поділитись, тим, що вже стало відомим відносно цієї справді містичної феєрії,  яка в дійсності відбувалася і, котру вірні усього світу щорічно відзначають, будують різноманітні шопки. Інколи, в Різдвяній шопці можна побачити чорного мудреця, що викликає іноді сумнів. Нагадаємо, ким був цей юнак, його історію
  
Швидше за все,  приходили паломники вшанувати народженого месію, згідно Біблії, з  Близького Сходу, Сірії, згодом з Єгипту,  місць, де на той час панували осередки високої духовності і, де, швидше за все, проходив свій вишкіл Ісус в юні роки.

Волхви, ці персидські зороастрійські жерці, астрологи, не були першими, хто почув  святу Звістку. Першими прибули "мудреці", згідно останнього  перекладу Біблії  о. Р.Турконяком, котрому довіряю. Він, покинувши Англію, де жив і працював довший час, зупинився у  Львові, в бесіді з ним  О.Рафаїл запевнив, що чує голос і волю Бога. Цитую:
Мт 2-1  "Коли Ісус народився у Вифлеємі юдейському за днів царя Ірода, то до Єрусалима прийшли зі сходу мудреці, запитуючи, де Цар юдейський, який народився".

  Йшли вклонитися Месії і через рік, і через два,  на верблюдах і пішки. 
 Називаються в апокрифах різні цифри гостей. Найімовірніше їх було набагато більше, аніж троє, це символічне число взяте, мабуть, з кількості дарів, котрі, в свою чергу, беруться з старозавітної історії про візит цариці Савської до Соломона. 

... І покриють тебе верблюди Мадіяма і Ефи; усі із Сави прийдуть, несучи золото і ладан, і возвестять славу Господа… І прийдуть до тебе з покорою сини гнобителів твоїх, і впадуть до стіп ніг твоїх всі, хто зневажав тебе, і назовуть тебе містом Господа, Сіоном Святаго Ізраїля. Ис.60 6-14 ...Царі Фарсіса і островів піднесуть йому данину; і царі Аравії принесуть дари; і поклоняться йому всі царі; всі народи будуть служити йому . Ця фраза, що відноситься до принесення в дар царю Ізраїля Соломону багатих подарків царицею Савською, є предтечею і прообразом принесення мудрецями дарів Христу , котрий згодом мав народитися на землі юдейській. Золото — дар народженному Царю Світу; Ладан — символізує народження нового Вчителя - Первосвященника; Останній дар, котрий віщував  жертовність - мирро.  Іноді, безпідставно стверджують,  що В  IVcт були знайдені  мощі цих волхвів і захоронили у Константинополі, надалі, після набігів хрестоносців вони перенесені до Італії  у Мілан і в даний час зберігаються у Кельнському Соборі. Віднайшли, захоронили мощі святих, але не тих, такяк захоронення представників різних народів, у котрих різні шляхи, неможливе разом? Так, у Константинополі зберігаються мощі багатьох святих, зокрема,  євангелиста Луки, фрагменти тіла Апостола Андрія,мощі учня Апостола Павла - Тимофія і, мабуть, інші.

Продовжимо паралель Соломон-цариця Савська і спробуємо пояснити, ким міг бути Балтазар, єдиний "чорний волхв". Опиратися будемо на "Кебра Негаст" (Книгу про Славу Царів) Ефіопія ХIIст, котра розпочинається з Соломона і цариці Савської, вірніше, їхнього сина Менеліка.
А, було все так: 
.
  Ізраїльське Царство проіснувало 120 років, Царі Сеул, Давид, Соломон-кожен по 40літ  правив.
В часи Соломонового  правління (972-932), котрий прославився на віки мудрістю своєю, відвідує Ізраїль цариця Савська з далекої  південної країни Аравії, нинішній Йемен. В розкоші купалася вона і в достатку, високо в горах, над Червоним морем, розмістилася колонади її палаців, зрошувальні системи сприяли добрим урожаям, золото і дорогі речі переповнювали їхні покої. Шовковий шлях, що пролягав через півострів, по якому безперервним потоком йшли каравани верблюдів зі Сходу з добром, давав змогу процвітати місцевому населенню, принаймні в ті часи. Царицею, мабуть, не була, хоча в часи Соломона це було звичним явищем так називати володарів невеликих маєтків, поселень, і жіноче правління було поширене. Савська цариця також славилася неабияким розумом. З дорогими дарами, благими намірами, тисячним ескортом на верблюдах прибула Балкіс (Білкіс) - відомої під цими іменами в арабських і персидських казках, в Єрусалим. Достойно, на високому рівні пройшла зустріч цих непересічних людей, обмінялися дарами, загадками, мудрістю. Багато дурниць можна прочитати про якесь демонічне походження цариці, це вигадки часу, бо неприступна була, горда, пам'ять про її неприступність дошкулювало чоловічому самолюбству, що й стало причиною наговорів.  Соломон, маючи тисячу наложниць, не зміг змиритися з відмовою, так як сподобалася вона йому. Він будує хитрі плани, щоб оволодіти царицею, по одній із версій. По іншій - вона мала намір перехитрити Соломона, прибувши  переодягнутою чоловіком. Але,ймовірно також, що між ними спалахнуло почуття і через 9міс. і 5дн. (Кебра Негаст) народила цариця Савська сина Менеліка, котрий тільки у 12літ  зустрічається з батьком. Зрадів Соломон зустрічі, обдарувавши сина.
 

                                        Соломон і цариця Савська Тінторетто 1955

З часом цариця переїжджає із свого царства Сави(Шеба), через Мандебську протоку - у Ефіопію, це поряд. Македа, так її звали в Ефіопії, відмовляється від престолу на честь сина, котрий започатковує  патріархальне трьохтисячолітнє правління династії Соломонових потомків, котре проіснувало до 1974року. До речі існує абіссінсьеке (Ефіопія) місто Сава. В гербі цієї країни є Юдейський Лев і шестиконечна зірка Давида. Вчені перевіряли цю версію і довели разючу подібність  геномів деяких ефіопів з геномами ізраїльтян, єгиптян, сирійців.
Отож, повернемося до, так званих, волхвів. Робимо висновки: Балтазаром, "чорним волхвом", в древніх рукописах його називають Віфіссарієм, міг бути тільки нащадок Соломона і Савської цариці, їх так і звуть на батьківщині - Соломоноїди і було їх 225.
Християнством в нинішні часи тут охоплено 10% населення. 
Населення Йемену радше можна назвати семітами, звідки робимо висновок, що чорною, як її інколи зображають, цариця Савська, швидше за все, не була. Картина Тінторетто підтверджує це.  Хоча і минуло десяток-другий поколінь з часів Менеліка до Різдва Христового, не варто в шопках зображати одного з волхвів негроїдної раси. Їх не було.

    Виписка з Вікіпедії:

В Євангелії від псевдо-Матфея і Протоєвангелії від Іакова вони часто зображені царями. Євангелист не пише про кількість волхвів, але за кількістю принесених дарів зробили висновок, що їх було троє. Апокрифічні Євангелії дали царям імена — Каспар, Мельхіор і Бальтазар. Корони на головах пришельців появляються в Х ст. Тоді ж їх починають відображати не як ровесників, а людей різного віку. Звичай зображати їх, як представників різних рас, виникає на заході в XII ст. і стає канонічним в XV ст.

З часом волхви стали різного віку:

Бальтазар — юним,

Мельхіор — зрілим чоловіком

Каспар — старим.

І, з різних кінців світу:

Бальтазар — негр, Африка;
Мельхіор — білий чоловік, Європа;
Гаспар(Каспар) — зі східними рисами, в східній одежі, Азія.
Є грецькі варіанти їх имен (Аппеллікон, Америн і Дамаскон) і єврейскі (Магалат, Галгалат і Серакін). Існує легенда про четвертого волхва, котрого звали Артабан( так, як брата перського царя Дарія),  як про такого, що заблукав, не дійшовши до цілі, так, видно, мало статися.


ПРОДОВЖЕННЯ
ЩОДО РІЗДВЯНОЇФЕЄРІЇ

Часто наші українці відвертаються від віри, через Ісуса, називаючи його євреєм.  Ісус родом з Галилеї, відомо.
А,  Юдея, Галилея - відрізнялися поміж собою деякими традиціями і звичаями. У Галилеї не надто дотримувалися ограничень в суботу. Також, галилеянам заборонялися міжродинні кровні союзи, на відміну від юдеїв.

Апостоли, майже усі — галилеянинами, за винятком Юди, Павла, даних Богом  в допомогу Ісусові.
І мовою різнилися ці краї, в Галилеї розмовляли в ті часи арамейською, або древньогрецькою.
Ісус належав до народу галілеян, тобто галлів-кельтів. Тому його називали не інакше, як Ісус Галілеянин або Ісус із Назарета

..........................................................................................................
Слово Галілея-Гальлея — це просто інша вимова слова «Галлія», тобто "край галлів". Суперетнос кельтів-галлів народився в Україні приблизно у 12 ст. до н. е., звідки кількома хвилями під різними племінними назвами розселився на величезній території від Прип’яті до Чорного моря, від Палестини до Іспанії. Європейську гілку галлів ще називали кельтами.
... Галілея, Самарія... всі ці землі після ассірійського вторгнення заселяють очевидно ассірійці, греки, вавілоняни а пізніше скіфи та можливо гали(галати).

 У Галилеї не обов'язкове було традиційне обрізання немовляти, що вдалося, на нашу думку, укникнути і Ісусові.Доведемо:
В Луки 2-21 знаходимо: “Як виповнилося вісім днів, - коли мали обрізати Його (по юдейських законах),- то дали Йому ім'я Ісус, як проголосив ангел ще перед Його зачаттям в утробі”. Натомість, український історик Церкви Іван Огієнко (Іларіон) переклав ці рядки так:
“Щоб обрізати Його, То Ісусом назвали Його”, а не обрізали, та Ісусом назвали. Міфічне обрізання Господа є лише пост-левітськими теоріями та бажанням пов'язати його власними традиціями.” 

  З часом царство Ізраїль розділився надвоє, після вже смерті Соломона (928р до Р.Х.), його правління останнє: Північне Ізраїльське царство утворили 10 колін племен юдейських. Умови проживання тут були кращі, аніж у південних юдеїв, але територія її неодноразово була розгромлена і ограбована нападниками. Південна ж, менша Юдея, котру населяли  нащадки Юди і Веніаміна, була віддана і Соломоновим нащадкам.  Місцевість пустельна і непридатна для життя. Але, від східних нападників захищена Мертвим морем. На півночі Юдеї, на Веніаміновій території розмістилася Галилея, звідки й був родом Ісус.

  До речі, зберігся опис портрету Ісуса. 
 

(Реріх   Агні Йога  БРАТСТВО)

 

"Нагадаємо ще раз Його риси: Волосся світло — русе і, дійсно, досить довге, кінці ненабагато темніші, злегка хвилясте дрібними звивинами, з помітними прядками. Чоло світле і широке, але не видно зморщок, брови дещо темніші від волосся, але невеликі, очі сині і припідняті в кутиках, довгі вії надають очам глибину. Ледь помітні вилиці , невеликий,досить м'ягкий ніс і невеликий рот, але губи досить повні. Вуса малі, що не закривають рота. Невеличка борідка ледь роздвоєна на підборідку. Такі риси лиця сприяли любити Вчителя. 

Не стільки краса, скільки вираз обличчя робив Вчителя незабутнім."

 Найкращим ж, що відповідає дійсному обличчю Господа, вважається відтворений ще наприкінці минулого століття в США, образ з Плащівниці.

Знаючи, що можливі у будь-яких текстах суб'єктивні похибки, не стверджую, що саме так виглядав Ісус, але, можливо, цей вищенаведений опис портрету комусь допоможе  уявити собі лице Господа.

В католицьких церквах на свято Богоявлення освяченою крейдою писались на дверях літери СМВ, що іноді інтерпретують, як початкові букви імен Різдвяних Мудреців — Каспара, Мельхіора і Бальтазара; інколи, як перші літери фрази, латинь: Christus mausionem benedicat - Хай благословить Христос цей дім.
 

Щодо сучасних езотеричних джерел , є й інші версії імен "трьох Мудреців", які при нагоді  розкриєм.

Дещо з історії:
В ХІІІ ст. до н.е. єврейські племена, на чолі з Ісусом Навином ввійли в землі Ханаану (Палестини) й заселили їх. Місцеве населення було частково виселене, частково знищене й асимільоване. Не відомо що то був за народ, але досить можливо що він мав відношення до шумерської культури. Хошеа Навин, більше відомий як Ісус Навин мав владу над євреями й згідно зі Старим Заповітом отримав її від Моісея.

... Галілея, Самарія... всі ці землі після ассірійського вторгнення заселяють очевидно ассірійці, греки, вавілоняни а пізніше скіфи та можливо гали(галати).
...Галілеяни не йдуть шляхом юдеїв і не мають на меті показати Бога лише своїм покровителем.


Щораз нові дані з'являються  з  різних джерел. Про це надалі. 

 Кілька століть потому, при імператорі Костянтині Великому, мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поруч з мощами святого євангеліста Луки і учня апостола Павла - Тимофієм.

Вчення, що даються Людству Ієрархією Світлих Сил

 

Ця серія статей опирається на Вчення, що даються Людству Владиками через посланників Т. М. Мікушину, Т. Ю. Платонову, і ін..

Це Вчення містить в собі рекомендації і настанови, необхідні сучасному поколінню, для якомога швидшого розширення свідомості кожної живої істоти; даються цілком унікальні знання про світобудову, карму, шляхи Посвячень, про особливості Нового Етапу, перед котрим знаходиться Людство сьогодні.

Є надія, що зміна свідомості кожного, хто серйозно сприйме їх, змінить Світ, що нас оточує. Владики попереджають про зміни ситуації на Землі, що грядуть. Рівень вібрацій на планеті підвищується і більшість людей відчуває ці енергії, як неможливість і недоцільність йти далі тим же шляхом, яким йшло Людство довгі тисячоліття.

Це проявляється, як почуття незадоволення (тоски), відчуття, що ось-ось щось повинно відбутися. В чутливих людей пропадає інтерес до повсякденних справ. Здавалось би, що нічого з того, що раніше було значимим і складало сенс життя, сьогодні не має ні найменшого значення. Єдиний вихід – відректися від нереального, земного, не шукати скарбів на Землі. Багатства, що є істинними, божественні знання є всередині нас, у власному серці. І це невдоволення собою, пошук себе є вірною ознакою, що ви втомились від задоволень цього світу і готові доторкнутись до тонких Світів, які щораз більше наближаються і відкривають себе нам.

Але за вхід до безмежних багатств внутрішнього світу прийдеться платити.

І ціна входу – ваше еґо. Ви маєте полишити смертну частину свого «я», накопичення свого електронного пояса, що буквально канатами прив’язує вас до землі. Боротьба з еґо – це поєдинок не на життя, а на смерть. Наше еґо прив’язане багатьма речами, до землі і її форм, відволікаючи людей від істинної Реальності. Ціль, котра виходить нині на перший план для нас, людей, що живуть в цьому ілюзорному Світі – заглянути за завісу фізичного Світу (правда, не у всіх ця ціль). Не всім вдається отримати досвід спілкування з Вищим Я, але, водночас, це настільки природній процес, доступний цілковитій більшості людських індивідуумів. Ми отримуємо можливість спілкування між Світами, дякуючи новій диспенсації.

БОГ завжди прагнув спілкуватися з людьми і ніколи не переставав розмовляти з нами через Своїх Посланників, Пророків, з кожним, хто прагне почути Бога щиро і терпеливо, долаючи всі перешкоди, які неодмінно будуть на цьому шляху. Це є плата за Божу Істину, за Дар Святого Духа – чути голос Бога, за пізнання і розуміння Істини, котрі даються в спілкування з вищими Силами. А Божественна Наука безмежна. І опирається Бог, щоби передати своє безмежне Вчення, на Ієрархію розумних істот, котрі є Вчителями Людства і знаходяться на різних рівнях, бо простягається Ієрархія Світлих Сил від Єдиного до найменшої матеріальної частинки світу на мікрорівнях.

Ми всі підлягаємо загальним Законам Божим. Людині назначено, володіючи майже нічим не обмеженою свободою, з часом відмовитися від неї, і взамін отримати більші повноваження, більшу владу, більшу могутність.

Кожна людина потребує постійної турботи і опіки зі сторони Світлих Сил, істот, що досягли високих ступенів розвитку. Вони можуть приходити до нас тихим Голосом, проявлятися в нас. Присутність і спілкування з цими істотами Світла дає розширену Свідомість, здатність оволодіти енергіями тонкого Світу, відомими як Дари Святого Духа.

На жаль, в даний час 90% Людства добровільно віддає свої храми тілесні низьким Духам, отримуючи сатисфакцію у вигляді авторитету, видимих речей і знаків Світу цього.

А критерій тут може бути тільки один: внутрішній зір, внутрішня інтуїція. Як поступає людина, які її вибори щоденні, чи прощає, чи живе в розкоші, що їсть, на що тратить Божественну Енергію. Спілкуючись із задзеркаллям, ви можете зустрічатися з будь-якою істотою Світла, рівня котрої Ви досягли в своїй свідомості і отримувати знання напряму. Потойбіччя населене різноманітними живими істотами. Владики інших Світів масово прибувають на допомогу еволюції Землі в цей відповідальний період. Окрім Ангелів і Архангелів, є численні армії елементалів, які служать розвитку природи планети, слідкують і доглядають за повітряною сферою, землею і її глибинами, стихією води у всіх її проявах, а також – сферою вогню, що видима пожежами на планеті, вогненними захворюваннями, як то: шкіряні, легеневі і інші захворювання. Про гномів землі і повітряних ельфів (чи сильфів) всі чули, але не всім відомо, що ці чудові істоти існують і зараз, але невидимі, остерігаючись людської агресії, самовіддано допомагають людям, служачи нам і Богу, хоча чисельність їх щораз зменшується. Елементали придумані Богом для допомоги людям, і сили їхні не безмежні… Тому будьмо уважними до того, що говоримо, творимо. Звертаймо увагу на свої думки, які створюють мислеформи, які, в свою чергу, формують майбутнє оточення.

Діє принцип «що посієш – те й пожнеш». І Дева Aз допомогою елементалів води, землі, вогню і повітря реагують на дії, слова і думки людей. Звідси і глобальні зміни в природі, які ми спостерігаємо. Любові і світ зміниться.

1

МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ РЕРІХ

Микола Костянтинович Реріх
9.10.1874 – 13.12.1947

Вже 65років немає з нами російського художника Миколи Костянтиновича Реріха, унікальної особистості, людини світового масштабу — всесвітньовідомого громадського діяча, Академіка живопису, - його творча спадщина більше 7 тисяч картин розсіяні по усьому світу, філософа, безпрецедентного мандрівника і вченого, дослідника в багатьох наукових сферах,- це і археологія, географія, картографія, ботаніка і багатьох інших.

Залишив після себе незліченні літературні твори: книги, нариси, статті, щоденники.

Микола Реріх народився в 1874 році в Петербурзі у сім'ї нотаріуса. Там же закінчив гімназію, а потім юридичний факультет університету і паралельно Академію мистецтв у класі професора Архипа Куїнджі, котру закінчив у 1897р.

Микола Реріх у юному віці перебував під впливом таких видатних українців свого часу, як Шевченко, Гоголь, Куїнджі, Костомаров. Ось що розповів найстарший син Реріхів, Юрій, під час перебування у Києві в січні 1959 року: «Кобзар» належав до улюблених книжок батька і часто читався в сімейному колі Реріхів Батько впродовж всього життя дуже любив Шевченка”. ( І Індію вперше ознайомив з Кобзарем саме Микола Реріх — автор).

Реріх багато подорожував і захоплювався Україною, її мовою і культурою. «Я не знаю таких співучих і музикальних народів, як український і прибалтійський» — писав він на схилі життя“.

У 1899 році він знайомиться з Оленою Іванівною Шапошниковою, що стала для нього вірною супутницею і духовним соратником на все подальше життя. Єдність поглядів і глибока взаємна симпатія дуже швидко переросли в сильні і трепетні почуття, і в жовтні 1901 року молоді люди одружилися. Все своє життя вони пройдуть пліч-опліч, творчо і духовно доповнюючи один одного. Олена Іванівна розділить всі прагнення і починання Миколи Костянтиновича. У 1902 р. у них народиться син Юрій, майбутній вчений-сходознавець, а в 1904 р. - Святослав, який обере ту ж дорогу, що й батько.
М.Реріх 1930
Олена Іанівна Реріх.

Сини

М.К.Реріх з синами.

У 1900 році Реріх в Парижі, де продовжує роботу над «Слов'янською серією», але, використовуючи досвід нових французьких художників, Реріх опановує колір і малюнок в живописі. У Парижі написано ряд картин. Зокрема:

М.Реріх. Гості

У 1903 - 1904 рр М.К. Реріх і О.І. Реріх подорожують по староруських містах. Вони побували більш ніж у 40 містах, відомих своїми древніми пам'ятниками. Метою цієї «поїздки по старовині» було вивчення коренів російської культури. В цей час за ескізами Реріха виконано дві мозаїки на Київщині— нижчеприведена, а також для Троїцького собору Почаївської Лаври.

М.К. Реріх. Покров Богородиці. Музей Миколи Реріха (2а поверхи, нижні)
(1906 – 1907) Мозаїка Нью-Йорк (1929 – 1938)
Церква Покрови Богородиці.
Село Пархомівка Київська область

З 1909 академік працює в Україні в галузі монументального мистецтва.

Як бачимо Микола Реріх прикипів серцем до України-неньки і його праця, уподобання, подорожі тісно повязані нею.

Багатогранний талант Реріха яскраво проявився також в його роботах для багатьох театральних постановок.

З 1920 Микола Константинович перебуває у США . В 1920, переїхавши в США, Реріх заснував там разом із дружиною «Товариство Агні-Йоги» для поширення навчання «Живої Етики», покликаного морально вдосконалити Людство. Разом знайомиляться з працями видатних мислителів Індії — Рамакрішни, Вивікананди, вивчають Упанішади.

Тоді ж, у 1923 році, збувається заповітна мрія майстра – 2 грудня М.К. Реріх і його сім'я прибувають до Індії. Тут починається підготовка до найважливішої подорожі в житті великого художника – експедиції по важкодоступних районах Центральної Азії. Ці райони давно привертали увагу М.К. Реріха не лише як художника, але і як вченого, якого цікавили ряд проблем, пов'язаних зі світовими міграціями древніх народів і пошуком спільного джерела слов'янської та індійської культур. Окрім чисто наукових цілей, експедиція несла важливе еволюційне завдання. Складний маршрут експедиції проходив через Сіккім, Кашмір, Ладак, Китай (Синцзян), Росію (з заїздом в Москву), Сибір, Алтай, Монголію, Тібет, по невивчених областях Трансгималаев. Значення і результати цієї унікальної експедиції досі належним чином не оцінені сучасною географічною наукою. А тим часом, здійснивши мрію Пржевальського і Козлова, експедиція Миколи Костянтиновича Реріха стала тріумфом російських досліджень Центральної Азії. По унікальності маршруту і зібраних матеріалах вона по праву може претендувати на особливе місце серед найбільших експедицій ХХ століття. Подорож тривала з березня 1925 по травень 1928 року. Вперше були відмічені на картах десятки нових гірських вершин і перевалів, відкриті археологічні пам'ятники, знайдені рідкісні манускрипти. Був зібраний величезний науковий матеріал, написані книги («Серце Азії», «Алтай - Гімалаї»), створені близько п'ятисот картин, на яких художник увіковічнив світ особливий і дивовижний, світ високої краси.
Після закінчення експедиції у липні 1928 р. М.К. Реріх засновує Інститут Гімалайських досліджень «Урусваті», що у перекладі з санскриту означає «Світло Вранішньої зорі». Там же, у долині Кулу, у Західних Гімалаях, Микола Костянтинович і його сім'я знаходять своє помешкання. Тут, в Індії, і пройде останній період життя художника, так як повернутися на батьківщину їм так і не вдалося при великому бажанні.
У 1934 - 1935 роках Микола Костянтинович Реріх очолює експедицію в райони Внутрішньої Монголії, Маньчжурії і Китаю, організовану Міністерством землеробства США з метою вивчення засухостійких рослин.

Постійною резиденцією Реріхів стає Інститут гімалайських досліджень (Інститут Урусваті - від санскритського слова, що означає «ранкову зорю») у Пенджабі, організований в 1929р

М.К. Реріх повторював відому фразу Достоєвського з невеликою поправкою: «Усвідомлення Краси врятує світ»”. Краса пізнається людиною лише через Культуру, творчість... Про це говорилося і в книгах Живої Етики, безпосередню участь у створенні яких брали Реріхи. Олена Іванівна записувала, а Микола Костянтинович увічнював космічні ідеї Живої Етики в прекрасних художніх образах.
Одна з малих планет у Сонячній системі, названа на честь сім'ї Реріхів, була відкрита 15.10.1969 р
....«Реріх» – це міжнародне визнання творчості і видатних досягнень Реріхів».

Планета Реріх.
Інформація підготовлена за матеріалами: Міжнародного Центру Реріхів Центр-Музей імені М.К.Реріха

Спадщина:

Александр Невский	Борис и Глеб	Брахмапутра	Ангел последний
Мадонна Орифламма	Матерь Мира	Агни Йога	Ведущая
Голубиная книга	Гималаи. Голубые горы	Гималаи. Эверест	Бой со змеем
Вечер	Благословенная душа. Рамакришна	Гималаи. Розовые горы	Великая жертва
Гнездо преблагое	Гималаи. Горы, освещенные закатным солнцем	Гималаи. Розовый пик	Гонец. Восстал род на род
Бэда-проповедник	Воскресенский монастырь в Угличе	Вьяса Кунд	Величайшая и святейшая Тангла
Русская Пасха	Псков. Общий вид Кремля, 1903	Короны, 1914	Звезда утра, 1932
Красные кони, 1925	Холмы, 1915	Кулута (Горы перед рассветом), 1935	Половецкий стан, 1909. Эскиз декорации к опере А.П.Бородина Князь Игорь
Конь счастья, 1925	Знамя грядущего, 1925	И открываем