ЦІКАВО ПРОЧИТАТИ
Молитва
Вірші і молитви
Л. ШЕВЧУК Львів
Рідна мова
Мова - код, що відкриває
Єдність із землею.
Мова - шифр, який дарує
Розуміння з нею.
Той народ, який забуде
Свою рідну мову,
Є рабом, втрачає землю,
Єдності основу.
Рідна мова, щире слово,
Як без тебе жити?
Як нащадкам передати
Коди,шифри, біти?
Тож, давайте спілкуватись
Не словом чужинців,
Лишень мова об'єднає
Усіх українців
Усіх українців
Тільки мова українська -
Оберіг держави.
Тож шануймо її рідну -
України славу.
Молитва
Царю Небесний,
Духу Всечесний,
Наша молитва
До Тебе пливе.
Дай для народу,
Щастя й свободу.
Хай Україна
В любові живе!
Дай нам обнятись
І об'єднатись,
Щоб наша праця
На благо була.
Щоб наша Віра
І дума щира
Вогником ясним
У серці цвіла.
Щоденна молитва до Отця Небесного
Господи Всевишній! Навчи мене молится
Керуй моєю волею, позбав від сумнівів усіх
Навчи мене всміхатися і завжди сподіватися
На ласку Твою й милість.
Прости мене
Амінь
МОЛИТВИ ДО СВЯТИХ :
до Миколая Чудотворця
Святий Миколаю,
Тебе величаю:
Ти всіх потішаєш завжди,
Я вірю і знаю:
Мені помагаєш
В нелегку годину біди.
Тобі поклонюся,
Твій лик роздивлюся:
Прекрасне і добре лице,
Ти - світла надія
І здійснена мрія,
Я дякую щиро за це
МОЛИТВА МАТЕРІ ЗА ДІТЕЙ
Милосердний Господи Ісусе Христе!
до великомученика і цілителя Пантелеймона
Преславний наш Пантелеймоне
Святий угодничеХриста!
Молитва наша - срібні звони
І водночас така проста
Подай нам сили і здоров'я
І своїм ликом нас зціли
Позбав від зла і лихослів'я
Щоб ми добрішими були
Ми всі молитимось до Тебе
А ти помолишся за нас
І злине ласка Божа з Неба
І буде з нами повсячас
МОЛИТВА МАТЕРІ ЗА ДІТЕЙ
Милосердний Господи Ісусе Христе!
За дітей Тебе я хочу попросити!
Подаруй їм серце добре й чисте!
Правдою навчи їх в світі жити!
Вбережи їх від біди й напасті,
Щоб вони про тебе памятали.
Ти не дай їм Господи пропасти!
Так навчи, щоб люди шанували!
ПАМ'ЯТІ ОЛЕСЯ БЕРДНИКА І НЕ ТІЛЬКИ
(2.11.1926 - 18.03.2003)
Якщо перед помилками ти зачиняєш двері,
пам'ятай, що Істина теж не зможе ввійти до тебе
Робіндранат Тагор
О. БЕРДНИК обігнав всіх нас на півстоліття в пізнанні езотеричних
знань. Це був справжній Посланник Божий. На наступний рік матимемо
десяту річницю смерті цього Велета Духу. Непізнаним, непризнаним і
недооціненим в повній мірі і, як письменник, і, як будівничий Єдиної
Соборної України і, просто, як справжній Українець, інтелігент старого
зразку, яких щораз менше, помер, тяжко хворіючи, після радянських
таборів, у вузькому колі рідних, друзів, однодумців.
Нелегко склалося життя Олеся Бердника, було невизнання, бо вісників нового переважно б'ють, це опісля превозносять. Було заслання, тюрми, приниження і від чужих і від своїх, біль...
Одного разу, перебуваючи в гостях у львівських письменників, почула дивну історію пов'язану з Бердником від гостя, іншого письменника.
Він розповідав схвильовано, почуте безпосередньо від О. Бердника. Йшлося про його перебування за гратами, коли чудом йому вдавалось вижити, уникаючи засланих вбивць в спланованих засадах, і про чудо втечі на очах охорони. Цікавою була розповідь Олеся Бердника про пригоду, яка з ним відбулася в Києві, на пташиному ринку. Цю історію хочеться записати, бо не забувається, хоча повірити важко: до нього, впізнавши, підійшла стара жінка і попросила вислухати історію про Ісуса. Інший би відмахнувся, не таким був п.Олесь. Не пам'ятаю детально, звідки і як взнала все, чи у сні побачила, чи видіння мала, але розповіла ця жінка таке: Розважалася на околиці українського села на вечорницях молодь. Раптово, як блискавка вдарила за селом, там, де жила Марічка-сирота. Побігла, залишивши друзів, дівчина додому і, о, диво, біля її домівки в яскравому світлі лежало чудове сповите немовля. Заопікувалася дитиною Марійка, нікому не сказавши. Нарекла Іванком. Скрите напочатку, стало з часом загальновідомим. Суворі на той час були людські закони до покриток, якою вважали дівчину. Вимушена вона була йти з дому, взявши дитину, яку дуже полюбила. Її супроводжував батьків брат, так як була повною сиротою, дядько Андрій, родич Іван... Попливли човном далеко з рідних місць на Південь. Ця чудо - дитина, як ви здогадалися, був не хто інший, як Ісус - український хлопчик. А чоловіки, які рятували дитину і Марію, стали надалі апостолами Христа. Кажуть, поховання Матінки Марії на наддніпрянських кручах, до часу приховане. Отака історія, хочете вірте, хочете не вірте.
Наступна розповідь торкалась візиту Олеся Бердника в Індію. Така була Воля Божа, він це знав. Але матеріальна сторона була не врегульована, попросту не було грошей у нашого героя на цю далеку дорогу. Допомога прийшла з Америки, від побратима, також українського відомого письменника, який вже став на ноги там. Почув він Голос Божий одного разу, в неділю зранку, виходячи з церкви після Служби Божої, ставши біля образу Господа, щоби наостанок перехреститися для благословення. Сталося чудо - він почув Голос, зрозумівши, що Господь велить йому допомогти фінансово Олесю Берднику, але, як часто буває, ми самі собі не можемо повірити, як кажуть "поки грім не гряне". І він грянув - розбилася в аварії машина американського українця з чітким усвідомленням невиконаної волі Господа. Після цього все було виконано щонайкраще і Берднику вдалося з якоюсь делегацією перетнути кордон Індії. І ось там сталася непересічна подія, заради якої відбулася, вірогідно, ця поїздка. Під час планової зустрічі з високим Тибетським Ламою виник невидимий контакт його з нашим делегатом О.Бердником, після якого Лама запросив представника України на розмову, яка, на диво всім, на довше ніж передбачалося затягнулася. Про що була розмова? І це розповів нам гість - очевидно, близьким розповів Бердник суть перемовин. Не всім, бо такий час був, - попереду ще були десятиліття диктатури у Радянському Союзі. Отож, що спільного могло бути між цими людьми? Виявляється, приїзд Олеся Бердника був тут, в Індії, очікуваним, саме в якості представника України. І розмова зводилась до передачі умовного вимпелу, яким заволоділа на століття Індія, як ведуча, у духовному плані, країна світу, саме Україні. Так, Україна, було сказано, відтепер вестиме світове товариство по шляху пізнання Божественної Істини, як країна, історія котрої свідчить про її унікальність. Народ наш, переживши численні гоніння, щоразу, як Фенікс відживав, набравшись досвіду і, завоював тепер першість на перспективу, з посеред найбільш духовно розвинених країн світу. Ця ініціація була здійснена через Олеся Бердника, достойного Сина України.
Він був таким, дуже ефектним - височезним, могутньої статури, копиця білосніжного, сивого волосся обрамляла прекрасне смагляве обличчя, яке вражало спалахом чудових синіх розумних очей, які так тоді гармоніювали з його синьою сорочкою, коли в 2004 році, приїжджав до Львова, спраглого знань; виступав у лекторії, що на проспекті Шевченка. Поряд з ним завжди був друг - кобзар Литвин.
Тяжко склалася доля цього непересічного великого і гарного по справжньому чоловіка. Українця, якого не сприйняли співвітчизники, письменника і політика, якого не розуміли і так і не зрозуміли до самої смерті наші недолугі певною мірою політикани, письменницька братія. На жаль, навіть В'ячеслав Чорновіл з побратимами, котрі відбували разом з Бердником заслання в таборах, не знайшли з ним спільної мови. Негаразди, хвороба привели до втрати зору. Книги його теж арештували і дотепер вони важкодоступні. Вклонімося Олесю Берднику в цей ювілейний рік - десяту річницю з дня його смерті. Сумно втрачати таких людей, чи зможемо віднайти з посеред живущих достойну їм заміну, сумніваюсь. Помиляються, на мою думку, ті, хто недооцінює вагу Особистості і вважають, що всіх можна замінити, інші будуть, але не такі...
Багато інших лекторів активно навідувались до Львова наприкінці минулого століття, несучи знання світобудови. Це були: з Риги - представниця Товариства імені М.Реріха, Ілзе Янсоне, Сергій Ключников з Москви, який розповідав про численні шляхи, які ведуть до пізнання Бога, навчав бачити ауру, переборювати страх і ще багатьох езотеричних знань, з Києва ми захоплено слухали Петра Зоріна, його цікаві книги можна знайти на полицях "Альфи і Омеги"(вул.Чорновола 45а), інших київських науковців, декотрі робили спробу зважити, вже тоді, душу людини. Ще езотеричний Львів жив, приймаючи гостей з Новосибірська, Ленінграду, Закарпаття і інших місць.
В цей же час відомий львівський біоенергетик, фізик по спеціальності, світлої пам'яті, Петро Теодозійович Янковий більше десяти років вів групу радіестезистів, вивчаючи вплив на людину навколишнього середовища, друкував свої дослідження у газеті міськради "Ратуша", виступав на міжнародних конференціях по нетрадиційній медицині. Ми поважали і любили свого вчителя, він був дуже скромним, з тихим голосом, уважним до кожного. Він був один з перших вчителів езотерики Львова. Ми з ним досліджували парки Львова, архітектуру будинків, будували стежку і будиночок здоров'я у Шевченківському гаю, досліджували колір і розміри своїх аур, працювали з рамками, вагадлом, для пошуку води, наприклад і т. п. Езотеричний Львів вирував.
Нелегко склалося життя Олеся Бердника, було невизнання, бо вісників нового переважно б'ють, це опісля превозносять. Було заслання, тюрми, приниження і від чужих і від своїх, біль...
Одного разу, перебуваючи в гостях у львівських письменників, почула дивну історію пов'язану з Бердником від гостя, іншого письменника.
Він розповідав схвильовано, почуте безпосередньо від О. Бердника. Йшлося про його перебування за гратами, коли чудом йому вдавалось вижити, уникаючи засланих вбивць в спланованих засадах, і про чудо втечі на очах охорони. Цікавою була розповідь Олеся Бердника про пригоду, яка з ним відбулася в Києві, на пташиному ринку. Цю історію хочеться записати, бо не забувається, хоча повірити важко: до нього, впізнавши, підійшла стара жінка і попросила вислухати історію про Ісуса. Інший би відмахнувся, не таким був п.Олесь. Не пам'ятаю детально, звідки і як взнала все, чи у сні побачила, чи видіння мала, але розповіла ця жінка таке: Розважалася на околиці українського села на вечорницях молодь. Раптово, як блискавка вдарила за селом, там, де жила Марічка-сирота. Побігла, залишивши друзів, дівчина додому і, о, диво, біля її домівки в яскравому світлі лежало чудове сповите немовля. Заопікувалася дитиною Марійка, нікому не сказавши. Нарекла Іванком. Скрите напочатку, стало з часом загальновідомим. Суворі на той час були людські закони до покриток, якою вважали дівчину. Вимушена вона була йти з дому, взявши дитину, яку дуже полюбила. Її супроводжував батьків брат, так як була повною сиротою, дядько Андрій, родич Іван... Попливли човном далеко з рідних місць на Південь. Ця чудо - дитина, як ви здогадалися, був не хто інший, як Ісус - український хлопчик. А чоловіки, які рятували дитину і Марію, стали надалі апостолами Христа. Кажуть, поховання Матінки Марії на наддніпрянських кручах, до часу приховане. Отака історія, хочете вірте, хочете не вірте.
Наступна розповідь торкалась візиту Олеся Бердника в Індію. Така була Воля Божа, він це знав. Але матеріальна сторона була не врегульована, попросту не було грошей у нашого героя на цю далеку дорогу. Допомога прийшла з Америки, від побратима, також українського відомого письменника, який вже став на ноги там. Почув він Голос Божий одного разу, в неділю зранку, виходячи з церкви після Служби Божої, ставши біля образу Господа, щоби наостанок перехреститися для благословення. Сталося чудо - він почув Голос, зрозумівши, що Господь велить йому допомогти фінансово Олесю Берднику, але, як часто буває, ми самі собі не можемо повірити, як кажуть "поки грім не гряне". І він грянув - розбилася в аварії машина американського українця з чітким усвідомленням невиконаної волі Господа. Після цього все було виконано щонайкраще і Берднику вдалося з якоюсь делегацією перетнути кордон Індії. І ось там сталася непересічна подія, заради якої відбулася, вірогідно, ця поїздка. Під час планової зустрічі з високим Тибетським Ламою виник невидимий контакт його з нашим делегатом О.Бердником, після якого Лама запросив представника України на розмову, яка, на диво всім, на довше ніж передбачалося затягнулася. Про що була розмова? І це розповів нам гість - очевидно, близьким розповів Бердник суть перемовин. Не всім, бо такий час був, - попереду ще були десятиліття диктатури у Радянському Союзі. Отож, що спільного могло бути між цими людьми? Виявляється, приїзд Олеся Бердника був тут, в Індії, очікуваним, саме в якості представника України. І розмова зводилась до передачі умовного вимпелу, яким заволоділа на століття Індія, як ведуча, у духовному плані, країна світу, саме Україні. Так, Україна, було сказано, відтепер вестиме світове товариство по шляху пізнання Божественної Істини, як країна, історія котрої свідчить про її унікальність. Народ наш, переживши численні гоніння, щоразу, як Фенікс відживав, набравшись досвіду і, завоював тепер першість на перспективу, з посеред найбільш духовно розвинених країн світу. Ця ініціація була здійснена через Олеся Бердника, достойного Сина України.
Він був таким, дуже ефектним - височезним, могутньої статури, копиця білосніжного, сивого волосся обрамляла прекрасне смагляве обличчя, яке вражало спалахом чудових синіх розумних очей, які так тоді гармоніювали з його синьою сорочкою, коли в 2004 році, приїжджав до Львова, спраглого знань; виступав у лекторії, що на проспекті Шевченка. Поряд з ним завжди був друг - кобзар Литвин.
Тяжко склалася доля цього непересічного великого і гарного по справжньому чоловіка. Українця, якого не сприйняли співвітчизники, письменника і політика, якого не розуміли і так і не зрозуміли до самої смерті наші недолугі певною мірою політикани, письменницька братія. На жаль, навіть В'ячеслав Чорновіл з побратимами, котрі відбували разом з Бердником заслання в таборах, не знайшли з ним спільної мови. Негаразди, хвороба привели до втрати зору. Книги його теж арештували і дотепер вони важкодоступні. Вклонімося Олесю Берднику в цей ювілейний рік - десяту річницю з дня його смерті. Сумно втрачати таких людей, чи зможемо віднайти з посеред живущих достойну їм заміну, сумніваюсь. Помиляються, на мою думку, ті, хто недооцінює вагу Особистості і вважають, що всіх можна замінити, інші будуть, але не такі...
Багато інших лекторів активно навідувались до Львова наприкінці минулого століття, несучи знання світобудови. Це були: з Риги - представниця Товариства імені М.Реріха, Ілзе Янсоне, Сергій Ключников з Москви, який розповідав про численні шляхи, які ведуть до пізнання Бога, навчав бачити ауру, переборювати страх і ще багатьох езотеричних знань, з Києва ми захоплено слухали Петра Зоріна, його цікаві книги можна знайти на полицях "Альфи і Омеги"(вул.Чорновола 45а), інших київських науковців, декотрі робили спробу зважити, вже тоді, душу людини. Ще езотеричний Львів жив, приймаючи гостей з Новосибірська, Ленінграду, Закарпаття і інших місць.
В цей же час відомий львівський біоенергетик, фізик по спеціальності, світлої пам'яті, Петро Теодозійович Янковий більше десяти років вів групу радіестезистів, вивчаючи вплив на людину навколишнього середовища, друкував свої дослідження у газеті міськради "Ратуша", виступав на міжнародних конференціях по нетрадиційній медицині. Ми поважали і любили свого вчителя, він був дуже скромним, з тихим голосом, уважним до кожного. Він був один з перших вчителів езотерики Львова. Ми з ним досліджували парки Львова, архітектуру будинків, будували стежку і будиночок здоров'я у Шевченківському гаю, досліджували колір і розміри своїх аур, працювали з рамками, вагадлом, для пошуку води, наприклад і т. п. Езотеричний Львів вирував.
Знаково, що саме нині, коли пишу ці рядки, Львів прощається з, ще
одним з найкращих своїх Синів, "батьком львівських замків", чудовою і
дуже скромною, величною Людиною, Героєм України - Борисом Возницьким. Світла Йому пам'ять.
Нагадаю перелік творів Олеся Бердника, які мало хто з сучасників читав,
щоби хоч тепер частково віддати належне О. Берднику, як письменнику, котрого вважали фантастом, а він, обігнавши час і всіх нас, привідкрив для світу завісу таємного і непізнаного, яка йому відкрилася в числі перших. Ця людина котра жила посеред нас і не з нами, знала більше за нас, таке не прощається легко.
ШЛЯХ ТИТАНІВ 1958р
СВІТИ СВІТОВИДА 1960
ХТО ТИ 1961
СТРІЛА ЧАСУ 1962
ДІТИ БЕЗМЕЖЖЯ 1963
ЧАША АМРІТИ 1968
ЗОРЯНИЙ КОРСАР 1971
ЗОЛОТІ ВОРОТА
БЛАКИТНИЙ КОВАЛЬ
АЛЬТЕРНАТИВНА ЕВОЛЮЦІЯ
УКРАЇНА СІЧІ ВОГНЕННОЇ
СВЯТА УКРАЇНА1980
ВЕРТАЮЧИСЬ ДОДОМУ1984
ВОЗНЕСЕННІ 1987
ПАДІННЯ ЛЮЦИФЕРА журнал Всесвіт 12\87
КАМЕРТОН ДАЖБОГА 1997
ПОКРИВАЛО ІЗІДИ 2010 і інші
ВЧЕННЯ, ДАНЕ ЛЮДСТВУ
ІЄРАРХІЄЮ СВІТЛИХ СИЛ
Ця серія статей опирається на Вчення,
що даються Людству Владиками через посланників Т.М. Мікушину (http:/www.sirius-ru. net.) вже десять років,
Т.Ю. Платонову*, і ін**..
Це Вчення містить в собі рекомендації і
настанови, необхідні сучасному поколінню, для якомога швидшого
розширення свідомості кожної живої істоти; даються цілком унікальні
знання про світобудову, карму, шляхи Посвячень, про особливості Нового
Етапу, перед котрим знаходиться Людство сьогодні.
Є надія, що зміна свідомості кожного, хто серйозно сприйме їх,
змінить Світ, що нас оточує. Владики попереджають про зміни ситуації на
Землі, що грядуть. Рівень вібрацій на планеті підвищується і більшість
людей відчуває ці енергії, як неможливість і недоцільність йти далі тим
же шляхом, яким йшло Людство довгі тисячоліття.
