неділя, 16 грудня 2012 р.


1


МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ РЕРІХ







Микола Реріх народився в 1874 році в Петербурзі у сім'ї нотаріуса. Там же закінчив гімназію, а потім юридичний факультет університету і паралельно Академію мистецтв у класі професора Архипа Куїнджі, котру закінчив у 1897р.
Микола Реріх у юному віці перебував під впливом таких видатних українців свого часу, як Шевченко, Гоголь, Куїнджі, Костомаров. Ось що розповів найстарший син Реріхів, Юрій, під час перебування у Києві в січні 1959 року: «Кобзар» належав до улюблених книжок батька і часто читався в сімейному колі Реріхів Батько впродовж всього життя дуже любив Шевченка”. ( І Індію вперше ознайомив з Кобзарем саме Микола Реріх — автор).
Реріх багато подорожував і захоплювався Україною, її мовою і культурою. «Я не знаю таких співучих і музикальних народів, як український і прибалтійський» — писав він на схилі життя“.
У 1899 році він знайомиться з Оленою Іванівною Шапошниковою, що стала для нього вірною супутницею і духовним соратником на все подальше життя. Єдність поглядів і глибока взаємна симпатія дуже швидко переросли в сильні і трепетні почуття, і в жовтні 1901 року молоді люди одружилися. Все своє життя вони пройдуть пліч-опліч, творчо і духовно доповнюючи один одного. Олена Іванівна розділить всі прагнення і починання Миколи Костянтиновича. У 1902 р. у них народиться син Юрій, майбутній вчений-сходознавець, а в 1904 р. - Святослав, який обере ту ж дорогу, що й батько.
М.Реріх 1930
Олена Іанівна Реріх.

Сини


М.К.Реріх з синами.

У 1900 році Реріх в Парижі, де продовжує роботу над «Слов'янською серією», але, використовуючи досвід нових французьких художників, Реріх опановує колір і малюнок в живописі. У Парижі написано ряд картин. Зокрема:






У 1903 - 1904 рр М.К. Реріх і О.І. Реріх подорожують по староруських містах. Вони побували більш ніж у 40 містах, відомих своїми древніми пам'ятниками. Метою цієї «поїздки по старовині» було вивчення коренів російської культури. В цей час за ескізами Реріха виконано дві мозаїки на Київщині— нижчеприведена, а також для Троїцького собору Почаївської Лаври.




М.К. Реріх. Покров Богородиці. Музей Миколи Реріха (2а поверхи, нижні)
(1906 – 1907) Мозаїка Нью-Йорк (1929 – 1938)
Церква Покрови Богородиці.
Село Пархомівка Київська область

З 1909 академік працює в Україні в галузі монументального мистецтва.
Як бачимо Микола Реріх прикипів серцем до України-неньки і його праця, уподобання, подорожі тісно повязані нею.
Багатогранний талант Реріха яскраво проявився також в його роботах для багатьох театральних постановок.
З 1920 Микола Константинович перебуває у США . В 1920, переїхавши в США, Реріх заснував там разом із дружиною «Товариство Агні-Йоги» для поширення навчання «Живої Етики», покликаного морально вдосконалити Людство. Разом знайомиляться з працями видатних мислителів Індії — Рамакрішни, Вивікананди, вивчають Упанішади.
Тоді ж, у 1923 році, збувається заповітна мрія майстра – 2 грудня М.К. Реріх і його сім'я прибувають до Індії. Тут починається підготовка до найважливішої подорожі в житті великого художника – експедиції по важкодоступних районах Центральної Азії. Ці райони давно привертали увагу М.К. Реріха не лише як художника, але і як вченого, якого цікавили ряд проблем, пов'язаних зі світовими міграціями древніх народів і пошуком спільного джерела слов'янської та індійської культур. Окрім чисто наукових цілей, експедиція несла важливе еволюційне завдання. Складний маршрут експедиції проходив через Сіккім, Кашмір, Ладак, Китай (Синцзян), Росію (з заїздом в Москву), Сибір, Алтай, Монголію, Тібет, по невивчених областях Трансгималаев. Значення і результати цієї унікальної експедиції досі належним чином не оцінені сучасною географічною наукою. А тим часом, здійснивши мрію Пржевальського і Козлова, експедиція Миколи Костянтиновича Реріха стала тріумфом російських досліджень Центральної Азії. По унікальності маршруту і зібраних матеріалах вона по праву може претендувати на особливе місце серед найбільших експедицій ХХ століття. Подорож тривала з березня 1925 по травень 1928 року. Вперше були відмічені на картах десятки нових гірських вершин і перевалів, відкриті археологічні пам'ятники, знайдені рідкісні манускрипти. Був зібраний величезний науковий матеріал, написані книги («Серце Азії», «Алтай - Гімалаї»), створені близько п'ятисот картин, на яких художник увіковічнив світ особливий і дивовижний, світ високої краси.
Після закінчення експедиції у липні 1928 р. М.К. Реріх засновує Інститут Гімалайських досліджень «Урусваті», що у перекладі з санскриту означає «Світло Вранішньої зорі». Там же, у долині Кулу, у Західних Гімалаях, Микола Костянтинович і його сім'я знаходять своє помешкання. Тут, в Індії, і пройде останній період життя художника, так як повернутися на батьківщину їм так і не вдалося при великому бажанні.
У 1934 - 1935 роках Микола Костянтинович Реріх очолює експедицію в райони Внутрішньої Монголії, Маньчжурії і Китаю, організовану Міністерством землеробства США з метою вивчення засухостійких рослин.
Постійною резиденцією Реріхів стає Інститут гімалайських досліджень (Інститут Урусваті - від санскритського слова, що означає «ранкову зорю») у Пенджабі, організований в 1929р
М.К. Реріх повторював відому фразу Достоєвського з невеликою поправкою: «Усвідомлення Краси врятує світ»”. Краса пізнається людиною лише через Культуру, творчість... Про це говорилося і в книгах Живої Етики, безпосередню участь у створенні яких брали Реріхи. Олена Іванівна записувала, а Микола Костянтинович увічнював космічні ідеї Живої Етики в прекрасних художніх образах.
Одна з малих планет у Сонячній системі, названа на честь сім'ї Реріхів, була відкрита 15.10.1969 р
....«Реріх» – це міжнародне визнання творчості і видатних досягнень Реріхів».
Планета Реріх
Планета Реріх.
Інформація підготовлена за матеріалами: Міжнародного Центру Реріхів Центр-Музей імені М.К.Реріха




Спадщина:








Опубліковано о

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)