неділя, 16 грудня 2012 р.

МИКОЛА  КОСТЯНТИНОВИЧ  РЕРІХ





ін на схилі життя“.
сини




















МИКОЛА  КОСТЯНТИНОВИЧ  РЕРІХ



65і роковини з дня смерті






Вже 65років немає з нами російського художника Миколи Костянтиновича Реріха, унікальної особистості, людини світового масштабу — всесвітньовідомого громадського діяча, Академіка живопису, - його творча спадщина більше 7 тисяч картин розсіяні по усьому світу, філософа, безпрецедентного мандрівника і вченого, дослідника в багатьох наукових сферах,- це і археологія, географія, картографія, ботаніка і багатьох інших.
Залишив після себе незліченні літературні твори: книги, нариси, статті, щоденники.

Сьогодні, відзначаючи цю дату, віддамо данину пам'яті і поваги прекрасній, багатогранно обдарованій людині, коротко нагадавши основні віхи життя/

Микола Реріх народився в 1874 році в Петербурзі у сім'ї нотаріуса. Там же закінчив гімназію, а потім юридичний факультет університету і паралельно Академію мистецтв у класі професора Архипа Куїнджі, котру закінчив у 1897р. У творчому доробку художника біля семи тисяч картин.

Микола Реріх у юному віці перебував під впливом таких видатних українців свого часу, як Шевченко, Гоголь, Куїнджі, Костомаров. Ось що розповів найстарший син Реріхів, Юрій, під час перебування у Києві в січні 1959 року: «Кобзар» належав до улюблених книжок батька і часто читався в сімейному колі Реріхів. Батько впродовж всього життя дуже любив Шевченка”. І Індію вперше ознайомив з Кобзарем саме Микола Реріх. Він багато подорожував і захоплювався Україною, її мовою і культурою. «Я не знаю таких співучих і музикальних народів, як український і прибалтійський» — писав він на схилі життя.
Сини їхні
Олена і Микола Реріхи в молодості



У 1899 р М.Реріх знайомиться з Оленою Іванівною Шапошниковой, що стала для нього вірною супутницею і духовним соратником на все подальше життя. Єдність поглядів і глибока взаємна симпатія дуже швидко переросли в сильні і трепетні почуття, і в жовтні 1901 року молоді люди одружилися. Все своє життя вони пройдуть пліч-опліч, творчо і духовно доповнюючи один одного. Олена Іванівна розділить всі прагнення і починання Миколи Костянтиновича. У 1902 р. у них народиться син Юрій, майбутній вчений-сходознавець, а в 1904 р. - Святослав, який обере ту ж дорогу, що й батько. Сини                                                                                                                
У 1900 році Реріх в Парижі, де продовжує роботу над «Слов'янською серією», використовуючи досвід нових французьких художників, опановує колір і малюнок в живописі. У Парижі написано ним ряд картин.


1.М.Реріх Гості
2.Гімалаї.Рожеві гори.
3.Благословенна душа Рамакришни
У 1903 - 1904 рр. М.К. Реріх і О.І Реріх подорожують по староруських містах. Вони побували більш ніж у 40 містах, відомих своїми древніми пам'ятниками. Метою цієї «поїздки по старовині» було вивчення коренів староруської культури. В цей час за ескізами Реріха виконано дві мозаїки, в селі Пархомівка, а також для Троїцького собору Почаївської Лаври:
                                                                                                       
р            М.Реріх                  
Мозаїка виконана В. А. Фроловим.
Церква Покрови Богородиці і Почаївська Лавра
Село Пархомівка Київська область з 1906р

Як бачимо Микола Реріх прикипів серцем до України-неньки і його праця, уподобання, подорожі тісно повязані з нею. Багатогранний талант Реріха яскраво проявився також в його роботах для багатьох театральних постановок.
У 1909р обирається Академіком Російської Академії Мистецтв.
З 1915р веде активну роботу по охороні і захисту культурних, історичних, наукових пам'яток. У 1929р за поданням Миколи Реріха розроблений проект Пакту Охорони пам'яток культури
1916р — лікується у Фінляндії за порадою лікарів від легеневої хвороби, де й вимушений був залишитися. Розпочалася російська революція і кордони виявилися закритими, але фатум його не покинув, поступають один за одним запрошення: оформлення Лондонської Опери, виставки по Скандинавії. Далі — Європа, з мистецтвом Миколи Реріха знайомиться Париж, Венеція, Берлін, Рим, Брюсель, Лондон.У Лондоні вони з Оленою Іванівною зустрічають духовного Вчителя Морія, котрий справив на них величезне враження. Образ Вчителя став для М.Реріха внутрішнім духовним центром, котрому митець посвятив не одну роботу, переважно оформлену і пов'язану з ликом Сергія Родонежського. Це:”Святой Сергий Родонежский”1932, з золотим німбом над головою і явно східними рисами обличчя, “Святой Сергий”1922, “Сергий-строитель”1924, “Часовня Сергия”1931, “Сергиева Пустынь»1933.

М. Реріх  приймає запрошення на поїздки з виставками по 30ти містах США, де був дуже тепло прийнятий і визнаний провидцем, Гуру. Спонсорують будівництво в Нью Йорку Музею творчості митця, який зайняв два нижні поверхи гігантської будівлі.
Вони з дружиною вступають в «Товариство Агні-Йоги», засноване О.П.Блаватською в 1875р, для поширення навчання «Живої Етики», покликаного морально вдосконалити Людство. Далі далека, важка дорога в Індію.

В 1923 Микола Реріх з сім'єю здійснює безприциндентну Трансгімалайську експедицію з метою історичного й топографічного вивчення Азії, пройшовши через важкодоступні райони Індії, Монголії,Тибету (двічі). Часто вперше були відмічені на картах десятки нових гірських вершин і перевалів, відкриті археологічні пам'ятники, знайдені рідкісні манускрипти, зокрема, відносно перебування Ісуса в Індії, котрі зберігалися в тайні. Був зібраний величезний науковий матеріал, написані книги («Серце Азії», «Алтай - Гімалаї»), створені близько п'ятисот картин, на яких художник зобразив особливий і дивовижний світ, світ високої неповторної краси. В майбутньому в честь Миколи Реріха, сім'ї Реріхів було названо багато географічних одиниць, в т.ч. гірські вершини, льодовики і, навіть, планету, які увіковічнили ім'я “Реріх”, їх достойне життя і працю.

Постійною резиденцією Реріхів в Індії стає з 1929р в долині Кулу, Інститут Гімалайських досліджень, Інститут “Урусваті” - від санскритського слова, що означає «ранкову зорю». В честь Блаватської, швидше за все, саме так називали її Вчителі, або скорочено “Ур”. Всі спроби повернутися на батьківщину були невдалі: 40ві, воєнні роки, відмова Росії у візі... А, 13 грудня 1947року Миколи Костянтиновича не стало.

М.К. Реріх входив у плеяду тих небагатьох мислителів XX століття, які глибоко розуміли істинне значення Культури, її визначну роль у розвитку Людства. Відомий вислів Достоєвського “Краса порятує світ”, М. Реріх перефразував по-своєму “Усвідомлення краси порятує світ”. «Культура опирається на Красу і Знання», – писав він. Про це говориться і в книгах Живої Етики, безпосередню участь у створенні яких брали Реріхи. Олена Іванівна записувала, а Микола Костянтинович увічнював космічні ідеї Живої Етики в прекрасних художніх образах.
Одна з малих планет, не астероїд, як дехто вважає, у Сонячній системі, названа на честь сім'ї Реріхів. І була відкрита 15.10.1969 р - планета «Реріх», – це міжнародне визнання творчості і видатних досягнень Реріхів.




1.Планета Реріх.
2.Музей М.Реріха в США, 2а нижні поверхи
Інформація підготовлена за матеріалами: Міжнародного Центру Реріхів Центр-Музей імені М.К.Реріха, Інтернету





СПАДЩИНА:
























Опубліковано о

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)