Інтроспективні* роздуми 

   Чекаємо, віримо всі, що добро, благодать за порогом. Один одному  побажання шлемо при нагоді і без: “хай щастить” , маючи на увазі усі земні блага. Просимо добра в Бога, сидимо в медитації, мантри, аффермації... Можливо, комусь повезе, побачить, чи відчує якесь просвітленя, не всім дано. Та й добре це, мабуть. Ось приклад - видіння незрозумілі, страшні, нав'язливі одну жінку до  лікарні довели. Молитвами врятувалася, поїхала згодом в Італію, якось робота відволікла, зцілилася. Можливо, комусь цей приклад допоможе.
Чи щастя буває довготривалим? Хтось бачив? Хоча би би спокою допроситися.

    Очерствіли ми, люди, комп'ютери, смартфони... віртуальне життя замінило реальне. Скрізь штампи - в словах, поглядах, уподобаннях, їжі, відносинах..- люди-роботи. А, цей страшний чорний спецодяг, у котрий несвідомо, міркую, одяглася нині більшість. ЧОМУ?  Чому раптово забули про решта кольорів-відтінків, у всьому? Надія щось змінити, прозріти є. . .
 Слова: совість, ввічливість, чесність, щирість, відвертість, взаєморозуміння... забуваються, непересічність перетворилася часто на бридку вульгарність, про смак тут і йти не може, коли тіло, лице атавістично проколоте в багатьох місцях непотребом, брязкальцями, що викликає судороги болю, відрази і нудоти. Видається, що потроху молодь це зрозуміє, тепер все дуже швидко відбувається. І височенні підбори-каблуки, що викликають лише співчуття, носитимуть, як і завжди передбачалося тільки на вечір, на забаву, театр; а постидні танці дівчат навколо "шеста", чи внушення юнкам провокативного бажання виглядати, поводитися "сексапільно, чи сексуально" - відкрита насмішка над дівчатами, що їх принижує. Хтось бачив Олю Фреймуд у вульгарному одязі,- ніхто! а її часто спостерігаємо на екрані, всі захоплюються її красою, смаком, привабливістю... Вона не замужем, так, але ніколи не одягне занадто глибоке декольте, чи закоротку сукню. І смак і самоповага виховуються, якщо не у сімї, то ... життям. Найдорожче, що дитині дається, кажуть, це добре виховання, а вже на цій міцній основі будь-що можна будувати.
   Спілкування, яке відноситься до одного з найбільших надбань людства, перетворилося на короткі спітчі в інтернеті, декотрі нецензурні, що відвертає, зупиняє діалоги, допускаю, що для того деколи і існують якісь тролі, чи гномики . що живуть в комп... 

 
    Воліючи щось змінити у своєму житті,  просимо деяких змін у Всевишнього. Просимо відтермінувати, трансформувати біду, чи якісь її прояви, з надією на  успіх  для близьких, чи себе і чудо можливе, вирішується питання з вірою і довірою до добра, любові вселенських.
До речі, всі просять безсмерття, “життя вічного”, не задумуючись, що це означає. Чи випросити цього можливо, чого це коштує, чи  прощення вистарчає? Легковажимо словами! В безсмертя, мабуть, беруться прекрасні непересічні особистості, особистості, котрі заслуговують на те, щоби їхню неповторну індивідуальність зберегти, увіковічнити, а чим кожен з нас цікавий Богу? Думаю кожен неповторний, але до якоїсь цільності далеко... і, що ми знаємо про вічність? Сказано, один дійде. Один багатьох вмістити може, можливо йде мова про Ієрархію. Це вже відкриваються ті тайни Божі, котрі були приховані віками. Поступово ми пізнаємо чіткіше закони життя, свої права і закони суспільного співіснування в щораз більших масштабах.
Є вислів: як пір'їнка падає,  світ здригається, отож все має значення.
І навпаки, все немає значення, - в тому інша мудрість, мудрість Сходу, відкрита через Будд.
    Що ж говорити про слова, котрі так легко злітають з наших уст, знаючи, що словом Світ збудований, які ж світи ми будуємо?  І висловлювання, відео, світлини в ЗМІ  бувають занадто агресивні, жорстокі, щоб їх множити. Відповідні мислеформи будують наше оточення, ваші мислеформи - це спільне майбутнє, спільно давайте його будувати радісним, ми заслужили!
Розвиваючи без кінця інтелект, можна стати повним йолопом, забуваючи про потреби душі. Немає чужого, чуже може боліти, майже, як власне, бо ми Єдині по великому рахунку, і люди, і тварини, і квітка зірвана болить. Це і є мірилом рівня розвитку душі, а то до прикладу, яким  може поет бути, якщо він мисливець-вбивця... Прикрашають хрестами з розіп'ятим Ісусом скрізь, де можна, це не доказ Віри! Запитувала багатьох, чи не боляче дивитися їм на страждуще тіло люблячого Ісуса?
Ні, нікого не болить! Вважаю, це і є бездуховність, заскорузлість серця. Можна і без розп'яття носити хрестики, менше Господь любити вас не буде. Швидше, навпаки!
Духовність, думаю, коли не можеш вбивати  милих, розумних, добрих  тварин і метеликів теж, мух, риболовля теж для жорстких сердець і не повинна бути хоббі, все, що живе, рухається потребує нашого піклування і любові, а живе все! і все.

*Інтроспекція - самоспостереження, суб'єктивні роздуми.                           
  amarta@ukr.net

Реальная женская логика и миссия женщины

 

    Логика женская не может, по сути своей, быть отличной от мужской настолько, чтобы составлять о ней мифы. Мы все, мужчины и женщины, созданные по подобию Единого, чтобы дополнять друг друга. Оставим нюансы разногласий выяснять психологам. Но, часто реальные непредсказуемые поступки женщин, логику их можно объяснить просто другой, возможно более слабой физиологией, иногда, обычным кокетством, порой интуитивным чутьем, а иногда преимуществом влияния правого эмоционального полушария мозга, что свойственно женщинам, вообще.

   Но, это не может считаться недостатком и является, только, своеобразием, названной знаменитой женской загадочностью, которая бывает привлекательной для противоположного пола, а также иногда выручает слабый пол в трудных или непредвиденных ситуациях.

   Наша душа, в отличие от мужской, думаю, базируется в основном на чувственности и любви, благодаря, данному нам, материнству. Кстати, похоже, только действительно полюбив, можно понять нас, хотя бы частично. Иногда мы, правда, сами себя полностью не понимаем (“Познай себя” – это вечное).

   И не только любить желательно женщин, но и уважать, так как мы созданы для Адама в качестве “партнерши”, а не “подчиненной”, в качестве его части, так как, возможно, подразумевалось для образования женщины – не “ребро”, а “бок”, был отделен от Адама.

Доказано, что женщины часто сообразительнее мужчин и их разум способен лучше концентрироваться (работа на высокотехнологичных предприятиях), чувствительны (правое полушарие), что важно в нашей урбанистической жизни, и в семейной, в частности.

Часто упоминается о тонкой структуре женской души, которая в основном опирается на интуицию, а интуитивный уровень, как известно, является высшее ментального, которым пользуется подавляющее большинство мужчин. Щеголяя своим интеллектом они забывают, что “истина открывается, когда разум замолкает”.

   Поэтому не удивительно, что в старые времена амазонки подчиняли себе “непутевых” мужчин. Высокая духовность глубокого прошлого (много тысяч лет назад) не позволяла пренебрежительного отношения к женщине, матери. Но цивилизация с тех времен шла путем все большей деградации, что и привело, к нынешним, не самых лучшим взаимоотношениям между мужчиной и женщиной, и великой трагедией современности стала безосновательная идея о превосходстве мужчины над женщиной. Мужчины несправедливо унизили миллионы-миллионы женщин, опустили их в подчиненное положение. Женщины же сделали вид, что подчинились, сами, дожидаясь своего часа, потихоньку отвоевывают все более широкие рубежи.

Все чаще мы имеем возможность наблюдать активность наших милых женщин, которые, помогая родным, жертвуя собственными интересами, выгодой и здоровьем, берут ответственность на себя, особенно в тяжелых ситуациях и спасают не только собственные семьи, но, заодно, и целую страну от экономического кризиса – своей нелегкой, часто унизительной работой они удваивают национальный бюджет Родины. И в результате, при почти полном экономическом коллапсе мы вместе с мужчинами, еще ухитряемся хорошо выглядеть и быть сытыми. За это руки целовать следует нашим славным дамам, девочкам.

   Поэтому, набравшись на чужбине опыта, положительного и отрицательного, заодно, прекрасные наши женщины способствуют более быстрому внедрению на родных просторах лучших современных образцов западной цивилизации во всех ее проявлениях, благодаря их естественному трудолюбию, уму, настойчивости, что в дальнейшем поднимает планку требований к нашим властным структурам, уровню социальных отношений… трибу жизни в целом.

Теперь поговорим о дальнейшей роль женщин и миссии женщины-матери. Считая женщин “лучшей половиной человечества”, современная субкультура подразумевает их соблазнительные формы, сексапильность, пропагандируя тем самым не любовь, а похоть мужчин, унижая женщину (телевизор, всевозможные СМИ), но достаточно того, поскольку пришло время вернуть женщине утраченное ею.

   Есть ценности общечеловеческие несмотря на время, границы и верования каждого. К ним относится уважение и преклонение перед материнством. Насчет детей, то ни один младенец не родился в беззаконии, как считают некоторые, и рождения с грехом несовместимо, независимо от морали родителей. Но, так уж получается, что приходим мы на эту планету, в этот “грешный мир” и, вроде, обречены на страдания, которые на самом деле часто необходимы для образования так называемого Рингсэ( Тайное Учение Гермеса Трисмегиста)– кристаллизации психической энергии, этого Адаманта, что неподвластен времени, разрушению и есть, возможно, нашей одеждой на Небесах. Даже бриллиант требует шлифовки, огранки. А, души наши препятствиями возвышаются и сказано: «страдания духа представляют единую лестницу короткого пути». Цель жизни – поддержать внутренний огонь и умножить кристаллы его отложений, отсюда, надо приветствовать напряжение духа – активность агни (огня в душе). Но все мы мечтаем, конечно, об отдыхе, радости...

   Из многих источников, в частности: Агни Йоги, Калагии, др.., Знаем, что грядет эпоха Матери. “Великая эпоха начинается, так как духопонимание связано с Матерью Мира”, или: “Сегодня начало женского пробуждения …” Вековечное уважение к Женщине-Матери известно из эпоса украинского народа. Есть надежда, что, “благодаря матерям рода человеческого, мир в конце концов достигнет освобождения”. Также в книге “Женщина и спасение мира” Павел Евдокимов, православный мыслитель и моралист (писал на французском языке), единственный, кто в свое время с симпатией наблюдал за женским движением, пишет, что “ключ к загадке женщины находится в ипостаси ДУХА СВЯТОГО, чье ипостасное материнство, продолжалось в материнстве Богородицы, предусматривает в вечности призвание всякой женщины к духовному материнству”. Поймем значимость этой фразы, осмысленную блаженным прошлого столетия и всегда актуальную. Кстати, вопрос о назначении женщин для священнического служения уже поставлен и где-то решается. Так что и тут есть подвижки.

Ипостась БОГА в Духе Святом, иногда подается женского рода. Уважение к женщине возвеличивает человека. Сливаясь в далеком будущем с женской половинкой своей в андрогенное целое, человек становится полноценным, он становится Богом.

Приведу слова Иисуса, который остается для нас живым и любящим: “Матери находятся лишь на одну ступень ниже Ангелов”. Поэтому, предлагаю быть нам достойными такой оценки, а мужчинам – любить и уважать женщин, прекрасную в полном смысле, часть человечества!

Индийская притча:

 Один человек пришел к святому и сказал:
– Помоги мне найти путь к Богу.
Внимательно посмотрел на него святой и спросил:
– Ты любил кого-то?
– Нет, ответил мужчина, это меня не интересует, я ищу Бога!
– Подумай еще раз, возможно, любил ты женщину, кого-то, когда-то …?
– Я же тебе сказал, что я не обычный человек, а человек, желающий познать Бога, все остальное меня не интересует. Я никого не любил.
Расстроился мудрец и сказал:
– Тогда это невозможно. Сначала тебе надо узнать, как это – действительно, по-настоящему любить кого-нибудь. Это и будет первая ступенька к Богу. Ты спрашиваешь меня про последнюю ступеньку, а сам еще не ступил на первую. Иди и полюби кого-нибудь!

Неудачное ухаживание
Историческая притча:

Жил-был тайванец, который мечтал завоевать руку одной красавицы. На протяжении четырех лет ежедневно он посылал ей письма, в которых описывал свои чувства. Такие усилия тайваньца привели к непредсказуемому концу этой истории – юная леди вышла замуж за почтового работника, который все эти годы приносил эти письма.

мої роздуми   NOTEBOOK

      Уолш  пише, що "всі найдрібніші частинки світобудови (як і найбільші) рухаються осмислено", тобто усвідомлюють самих себе. Це і є життя, це і є Бог. "На макроскопічному рівні все це називається космологією Всесвіту. На мікроскопічному рівні - фізикою частин, теорією суперструн і так дальше." Або,  фраза "ми створені по подобі Бога", означає, що ми подібні до Бога, а не Бог подібний до нас", як дехто дотепер уявляє. "Справа в тому, що багато хто вважає, що Бог не являється  Життям, але, швидше, існує поза Життям. Бог ніби створює Життя, але не є ним". Підтвердження цих слів знаходимо в книзі "Завтрашній Бог", де дається нове сприйняття "старого" Бога, висунуті і розкриті  постулати нового бачення Бога. Приведу їх, бо це актуально:
 1. Завтрашній Бог ні від кого не вимагає віри в Бога.
 2. Завтрашній Бог не має статі, розміру, форми, кольору або будь-яких інших індивідуальних характеристик, властивих живим істотам.
 3. Завтрашній Бог говорить зі всіма і постійно.
 4. Завтрашній Бог не відокремлений ні від чого; Він є Всюдисуща Присутність, Все у Всьому, Альфа і Омега, Початок і Кінець, Загальна Сума - Сукупність Усього, що було, є і буде.
 5. Завтрашній Бог являє Собою не окрему Вищу Істоту, а унікальний процес під назвою Життя.
 6. Завтрашній Бог постійно міняється.
 7. Завтрашній Бог не має ніякої потреби.
 8. Завтрашній Бог не вимагає служіння, але сам являється слугою усього Життя.
 9. Завтрашній Бог любить всіх безумовною любовю. Він не судить, не проклинає і не карає. 10.Єдине джерело знаходиться внутрі кожної людини - остання Фундаментальна Істина Нової Духовності

РІЗДВЯНА   ФЕЄРІЯ  ПРОДОВЖУЄТЬСЯ, АБО ЯКЕ ВІДНОШЕННЯ
ДО  ЦЬОГО МАЄ  ЦАРИЦЯ  САВСЬКА 







:

“Коли Ісус народився у Вифлеємі юдейському

 за днів царя Ірода, то до Єрусалима

 прийшли зі сходу мудреці запитуючи:

Де Цар юдейський, Який народився?

Бо ми побачили Його зорю на сході

 й прийшли вклонитися Йому...”

Свята Євангелія  від  МАТВІЯ  2-1 

БІБЛІЯ      НОВИЙ ПЕРЕКЛАД   

(з давньогрецької мови о. Рафаїла Турконяка)

  Всі дані, пов'язані з народженням  Ісуса Христа, символічні. Перед нами стоїть задача спільно спробувати  розв'язати, дану нам  тисячі років тому, тайну народження Месії, що змінила всю історію розвитку Землі,  не повторючи бездумно штампи і з повагою до дрібниць, опираючись на загальновідомі, доступні джерела.
  Не збереглися деталі: нарізно, чи одночасно,  прийшли ходаки, щоби поклонитися Боголюдині, скільки їх було, з дарами, чи без, цікавість без підгрунтя не схвалюється, як дано буде Богом взнаємо більше. 
  Волхви — з античної літератури: це люди, які належать до персидських зороастрійських жерців і вавілонські жерці — астрологи.
 Так от, їх і не було, вважаю,  в числі перших візитерів, тих, хто почув святу Звістку.

Першими, швидше за все, прийшли вшанувати народженого Царя Світу у цю ясну ніч"мудреці", як написано у Мт 2-1. (див вище),- “Цар юдейський”, написано, а не цар Юдейський; чи не означає це Велич народженого Дитяти  більшого масштабу, аніж Юдея? Останньому перекладу Біблії, та ще й зробленого високодуховною особистістю, як була змога переконатися при зустрічі, неодноразово, з отцем Рафаїлом Турконяком, можна, на мою думку, довіряти.

 

  Тобто, високодуховні люди, ними могли бути містики, з Єгипту, чи  Близького Сходу, античні гностики, неопіфагорійці, чи орфісти, це мають історики розібратися, хто був наймудрішим у той час.  Прибули, явно, з місць, де на той час панували осередки високої духовності і, де, мабуть, Ісус отримав свій перший вишкіл у юні роки.  І, їх було  багато більше,  аніж прийнято вважати. Йшли вклонитися Месії і через рік, і через два, з кортежами і пішки, з дарами і без..Що цікаво, якщо Зорю бачили на Сході, тоді це означає, щойшли з заходу від  Вифлеєму, тобто, швидше за все - з Єгипту були перші паломники, котрі відразу запросили до себе у Єгипет святе Дитя з Батьками, як написано у Біблії. Попередили вони, сказавши: "бо Ірод буде розшукувати Дитя.." і, щоби збулося пророцтво:"з Єгипту покликав Я Мого Сина."
  Це переслідування немовлят згодом відбулося, до двох років часу, але число жертв значно перебільшене
  Є невідповідність у Біблії з історичними даними, т.я., Ірод Великий правив з 37 до 4 рр до Р.Х.
Далі передав правління Галилеєю, принаймні тою її частиною, де замешкала сім'я Ісуса, синові Іродові Антипкові. З Євангелії Мт 3-19,20 взнаємо, що Ірод, котрий переслідував змалку Ісуса помер,- це який Ірод? і сім'я, ангелом сповіщена про вільну дорогу додому з Єгипту, повертається  околицями Юдеї у Назарет, Галилею, що на  північі Юдеї. Це ж яку величезну дорогу довелося з немовлям долати сім'ї, більше півтисячі кілометрів пустелями і піщаними гористими схилами, надіюсь, на верблюдах. Й до того ж, загроза постійна переслідувала святе сімейство від юдейського правителя Архелая, про що записано в Мт 2-22.

Галилейські міста відомі на той час - Кана, Назарет, Капернаум, Вифлеєм, Магдала і Тиверіада на березі Галилейського озера, Наїн, Гава. Є й  неподалік місто Скіфополь, що свідчить, як далеко заходила їх слава, яка прогриміла в IX - VIIcт до н.е. навіть вважають великого О.Македонського нащадком скіфів, а, до речі  дехто з істориків і Понтія Пілата вважають вихідцем з  понад Чорномор'я, зсилаючись небезпідставно, на мою думку, на спільні корені з Понтом Евксинським (Чорне море в дохристиянські часи). Нашого цвіту по всьому світу. 


Вікіпедія:
В Євангелії від псевдо-Матфея і Протоєвангелії від Іакова вони часто зображені царями. Євангелист не пише про кількість волхвів, але за кількістю принесених дарів зробили висновок, що їх було троє. Апокрифічні Євангелії дали царям імена — Каспар, Мельхіор і Бальтазар. Корони на головах пришельців появляються в Х ст. Тоді ж їх починають відображати не як ровесників, а людей різного віку. Звичай зображати їх, як представників різних рас, виникає на заході в XII ст. і стає канонічним в XV ст.
З часом волхви стали різного віку:
Бальтазар — юним,
Мельхіор — зрілим чоловіком
Каспар — старим.
І, з різних кінців світу:
Бальтазар — негр, Африка;
Мельхіор — білий чоловік, Європа;
Гаспар(Каспар) — зі східними рисами, в східній одежі, Азія.
  Четвертого волхва, згідно легенді, звали Артабан, що заблукав, не дійшовши до цілі, так, видно, повинно було статися.
Іноді, безпідставно стверджують,  що в IVcт були знайдені мощі цих волхвів , захоронені у Константинополі, надалі -  у Мілані в  IVcт, і, що в даний час зберігаються у Кельнському Соборі. Дивно, як захоронення представників різних народів, у  котрих різні шляхи, можливе разом? Не віриться.
 Символічне число візитерів взяте, мабуть, з кількості дарів, котрі, в свою чергу, взяті із старозавітної історії про візит цариці Савської до Соломона:



... І покриють тебе верблюди Мадіяма і Ефи; усі із Сави прийдуть, несучи золото і ладан, і возвестять славу Господа… І прийдуть до тебе з покорою сини гнобителів твоїх, і впадуть до стіп ніг твоїх всі, хто зневажав тебе, і назовуть тебе містом Господа, Сіоном Святаго Ізраїля. Ис.60 6-14
...Царі Фарсіса і островів піднесуть йому данину; і царі Аравії принесуть дари; і поклоняться йому всі царі; всі народи будуть служити йому.. .

Спробуємо відновити в пам'яті  маловідомі події того часу.


Тобто, робимо всновок, дари -золото, ладан, були передбачені задовго до нашої Різдвяної феєрії, а саме: золото віщувало світове панування, ладан освячував місію Первосвященства,  а от миро, як важкий хрест священномученика Господа нашого, додався, щоби започаткував нову еру людства і нову еру літочислення.
   Тепер спробуємо поділитись, тим, що здивувало, але є відомим відносно цієї справді містичної феєрії,  яка в дійсності відбувалася і, котру вірні усього світу щорічно відзначають, будують різноманітні шопки. Інколи, правда, в Різдвяній шопці можна побачити “чорного мудреця”, що викликало  сумнів і здивування: хто він? 
Саме на це питання ще раз звернемо увагу і відновимо події  тієї далекої минувшини.
Опиратися будемо на "Кебра Негаст" (Книгу про Славу Царів) Ефіопія ХIIст. Було все так:

  Ізраїльське Царство існувало 120 років, царі Сеул, Давид, Соломон - кожен по 40літ правив.
В часи Соломонового  правління (972-932), котрий прославився на віки мудрістю своєю, відвідує його цариця Савська з далекої  південно-західної країни Аравії, нинішній Йемен.
В розкоші купалася вона і в достатку, високо в горах, над Червоним морем, розмістилася колонада її палаців, зрошувальні системи сприяли добрим урожаям, золото і дорогі речі переповнювали їхні покої. Шовковий шлях, що пролягав через півострів, по якому безперервним потоком йшли каравани верблюдів з добром зі Сходу, давав змогу процвітати місцевому населенню. Царицею, мабуть, не була, хоча в часи Соломона це було звичним явищем так називати володарів невеликих маєтків, поселень, і жіноче правління було поширене. Савська цариця також славилася не тільки багатствами, вродою, але й  неабияким розумом. З благими намірами, дорогими дарами,  тисячним ескортом на верблюдах, прибула Балкіс (Білкіс) - відома під цими іменами в арабських і персидських казках цариця, в Єрусалим. Достойно, на високому рівні пройшла зустріч цих непересічних людей, обмінялися дарами, загадками, мудрістю. Багато дурниць можна прочитати про якесь демонічне походження цариці, це, швилше, вигадки, або гротеск, так як недоступною була, гордою, пам'ять про її гордовитість дошкулювало чоловічому самолюбству, що й стало причиною наговорів.  Соломон, маючи тисячу наложниць, не зміг змиритися з відмовою, так як сподобалася вона йому. Він будує хитрі плани, щоб оволодіти царицею, по одній із версій: накормивши пересоленою вечерею і, заборонивши будь-що рухати з власних речей, вночі звинуватив гостю і її служанку, що пили його воду. По іншій - вона мала намір перехитрити Соломона, прибувши  переодягнутою чоловіком. Але, ймовірно, що між ними спалахнуло почуття. І, через 9міс. і 5дн. (Кебра Негаст) народила цариця Савська сина Менеліка, котрий тільки у 12літ  зустрічається з батьком. Зрадів Соломон зустрічі, обдарувавши сина.

 

                                        Соломон і цариця Савська Тінторетто 1955

З часом цариця переїжджає із свого царства Сави(Шеба), через Мандебську протоку - у Ефіопію, це поряд. Македа, так її звали в Ефіопії, відмовляється від престолу на честь сина, котрий започатковує  патріархальне трьохтисячолітнє правління династії Соломонових потомків, котре проіснувало до 1974 року. До речі існує в Абіссінії (Ефіопія) місто Сава.  Вчені перевіряли цю версію і довели разючу подібність  геномів деяких ефіопів з геномами ізраїльтян, єгиптян, сирійців.
Отож, повернемося до, так званих, волхвів. Робимо висновки: Балтазаром, "чорним волхвом",  міг бути тільки нащадок царя Соломона і Савської цариці, їх так і звуть на батьківщині - Соломоноїди і було їх 225.
Християнством в нинішні часи тут охоплено 10% населення. 
Населення Йемену радше можна назвати семітами, звідки робимо висновок, що чорною, як її інколи зображають, цариця Савська, швидше за все, не була. Картина Тінторетто підтверджує це.   Минуло десяток-другий поколінь з часів Менеліка до Різдва Христового, потомки Менеліка, Соломоноїди, ассимілювали з населенням Єфіопії от і маємо, чорного мудреця в Різдвяних шопках. Знаємо його ім'я з  древніх рукописів - Віфіссарій.

Christus mausionem benedicat. Хай благословить Господь цей дім.
Так під Різдво писали на дверях, або, скорочено — CMB, що дехто сприймав це, як перші літери імен “Трьох мудреців”: Каспар, Мельхіор, Балтазар.

 

 Що таке езотерика нинішня?

Що таке езотерика нинішня? Це щоденне поглиблення, як ви розумієте, пошуку власної правди, істини, хоча істини сталої не існує - все тече , все змінюється і Істина, видозмінюючись віддаляється. Про це варто поміркувати разом, як зберегти рівновагу в житті, як зробити гармонійними стосунки, як досягти спокою душі, знаючи про Божественну дихотомію, роздвоєння понять, і про недосконалість Досконалості, про відповідальне ставлення до мрій, бо мрії мають тенденцію тепер особливо швидко здійснюватися. Що робити при нестримному рості інтелектуальної інформації? Невже достатньо концептуально мислити і володіти системними принципами, які мають "компенсувати незнання  деяких фактів"(Альманах Перехід IV ред. І.Канівець), а де ж совість нації, Душа так би мовити? Практичний патріотизм Богдана Гдаля в тому, щоби починати з себе, мені ближчий, а саме:

зберегти мову,

перебороти синдром меншовартості (не переконувати когось, що ти такий, а не інший)

не нав'язувати своєї думки,

ніхто, нікому нічого не винен - повірити в себе

   Доводиться шукати серединний шлях, щомиті роблячи свій вибір, а це щораз важче.

І, знаючи, що слово вимовлене, втілена думка стають реальністю нашого світу, а

миттєво розповсюдженні думки на велику відстань притягують аналогічну енергію, по принципу - куди увага, туди енергія. Так може підживитись будь-який вчинок на Землі, а, хто це чинить, заробляє карму. Візуалізуймо тільки позитив, хоча і це може суперечити Волі Божій і стати кармічним. В нашому світі поняття добра і зла відносні,  неоднозначні. Це тема для обговорення, з сюрпризами, щоби раз і назавжди закрити її і нікого не винити, Господь про це коротко висловився - не судіть, не судимі будете.  Тому, мабуть, діти, блаженні- милі Богу.

    Ще минулого сторіччя почався розквіт езотерики. Слово "езотерика", жіночого роду, можливо, тому що  жінки  повинні взятися за перебудову, Нова Епоха - Епоха Матері Світу, робота серця жінок набагато тонша. Зневага і приниження жінки досягла , здається, свого апогею. Світ потребує тонких структур її  душі, як то: інтуїція, доброта, безкорислива допомога, працьовитість, терпеливість, кмітливість, самопожертва, щедрість і безмежна творчість. Отож і бачимо на керівних посадах щораз частіше представниць прекрасної частини людства.

Тоді ще були написані А.Клізовським "Основы миропонимания Новой Эпохи", де розкриті, зокрема і  такі питання, які і нині не осмислені докінця:

- про смисл життя.  Ціль життя-життя, рух  

- сучасний стан світу. Завжди актуально: наступаюча епоха вимагає Єдиного Світового Вчення, знання Космічних Законів, визнання невидимого світу, наближення світів

- про думки, - дає творчість, дає форму, дає напрямок, дає життя

- про Єдність усього сущого...

- про Учня і Вчителя

- про Закони Карми

...

- про розвиток і ріст Свідомості

- про Молитву , Подвиг, жертву

- про центри вищої Свідомості і т. д.

В списку найбільш читабельних книг для езотериків цієї трилогії немає ні впершій десятці, ні в десятій, ні взагалі!? І це сучасні езотерики, а чому так?!

    Тепер, відносно активності відвідувічів Sakral" і його рубрик. Активні тільки адміністратор і ще щораз нові спеціалісти різноманітних майстер-класів, тутешніх і не тільки, котрі обіцяють золоті гори за пару сеансів. Можливо, тепер час такий, наповнений чудесами і містикою. "Просіть і дано вам буде", сказано і Господь виконує обіцянку, кожен другий в нашому оточенні має дари...

    Хотілося б, лишень, взаємообміну, пригамувавши свою гординю, щоби не заскорузнити на одному рівні - в  спільних пошуках більше відкривається.

    Переклади древніх добре. Мудрість завжди лишається мудрістю, але  ми міняємося. Те, що було актуальним в далекому минулому, навіть, сто років тому, наприклад, такі як,Блаватська, чи єдине добре нині? Рахую переклад "Тайної Доктрини" недоречним в даний час, чи не прочитали ми по російськи і, думаю, молоде покоління зуміє з цим справитися. І, чи не насичені недомовками, щоби не сказати, явними помилками, старі тексти?  Бог завуальовує істину - вона не для всіх і не одночасно, бо ми різні, як листя на дереві і кожному своє, в свій час. Для чого множити помилки, які часто допускаються в старих тайнописах? 

    Чи тільки древня, або сучасна,  мудрість Сходу для нас актуальна? 

Нам дається достатньо пізнавальної езотеричної літератури. Російського, американського цураємося, як дідько ладану. На українській, дійсно, менше написано, запізнюємося по відомих причинах (винищена в 40-50-60х роках наша інтелігенція) в розвитку, але на сьогоднішній день маємо досить духовних книг на всі смаки, на російській мові, в тому числі. Для прочитання їх істинному пошуковцю варто вивчити російську мову, правда? Знання мови ще нікому ніби не завадило. А, починати формувати свою особистість добре на основі досконалих в своїй лаконічності текстах Живої Етики.

 "Учение   Живой  Этики так прекрасно в своей жизненности

суровости и краткости четких формул" ( О.. Реріх).

  Зокрема, в численних прекрасних книгах записаних Платонової Т.Ю* (біля п'ятдесяти книг за десять років), можна знайти багато цікавого, так як безсумнівно тут наявна Присутність Божа.

 

   І бібліотеку, вважаю, можна оживити, обмінюючись один з одним. Не завжди і не в кожного є змога купити нову книгу, а їх щораз більше появляється. Свої книги я  запропонувала адміну для бібліотечного фонду, можливо, ще хтось приєднається.  

   Відносно  рубрики  Статті. 

Є, й немало ніби статтей, але переважають одні і ті ж імена. Ніякої реакції, обміну думками ні на одну статтю не знаходжу. Пару дописів зі своїми враженнями, що я відправила адміну - не бачу, чи то часу не було запустити, чи, просто, обговорення не цікаве комусь. Отож, допрацювавши їх, подаю для ознайомлення загалу і обіцяю сприйняти будь-яку думку про них спокійно. 

   От, до прикладу, візьмемо статті І.Карівця. Я не його студентка, тому не побоюсь трішки покопатися в них і посперечатися з його баченням. Спочатку вважаю тут доречним процитувати з  "Тайної Доктрини Гермеса Трисмегиста"*:

"Думки ваші - вериги ваші. Слухайте серце - в ньому Істина"

"Ти розмірковуєш про Вічність.

Про Вічність не можна розмірковувати.

Ти про неї нічого не знаєш..."

 "Не гордіться розумом, він зупиняє розвиток серця."

Отож, чи можна писати про "самсару" душі по колу?  А, як щодо частинок, чи то поділу душ? Існує й таке в сучасній езотериці. Або: "рейнкарнація триває до просвітлення", не варто, певно, повторяти штампи, в яких не впевнений, а впевненим бути неможливо, мабуть, ні в чому. Не кожна душа рейнкарнує, на мою думку, до просвітлення. Все набагато складніше і пізнається поступово. А, відносно душі, яка "знає майбутнє" - чому так стверджувати?  Ні одна душа на Землі, мабуть, не знає свого майбутнього  у вічності, лише допустити може  відносно на короткотривалий проміжок часу, чи не так? Тільки БОГ-Отець взірець кінцевий може знати!

    Кожна друга, самостійно написана автором, фраза дивує. Чому я так пишу, ніби не все самостійно написне,?

 думаю так -  що від Бога істинне, що від Карівця -  підлягає сумніву. Наприклад: "...Самість вигадує Бога .., щоб компенсувати свою нелюбов"- це придумав  автор і видається це дивним, бо ніби не самість придумала Бога, а БОГ придумав самість, яка відчуває Присутність Божу Я ЄСМЬ. Далі: "Нескінченність створена  самістю"  - звідки це,, хоча думаю  БОГОМ , у БОГА все безконечне...А, самість тільки переживає за своє єство. Взагалі для будь-якого поняття, якщо постаратися, можна знайти  протилежні значення.

    Відносно самотності. Це необхідність,  Бог виокремлює людину від оточуючих, всі на Шляху то відчувають, аби відшліфувати особистість, не заважаючи нікому - в кожного свій шлях і досить своїх клопотів. нелегкі до сприйняття ці дописи ізза насиченості філософською термінологією.

                             

Ще одне,"Розуміння - здатність розуму"(ти вважаєш) - це не так(я вважаю). Цитую Л.Секлітову - Л.Стрельникову ":::иття в чужому тілі" в розділі "Время обретения зрелости духа" :

" Прийшов час повірити в те, що знання придумує і формує не сама людина, а вони даються Всевишніми Вчителями в потрібний час і в необхідному об'ємі!"

 

    Що потрібно, щоби здолати безглуздість сьогодення, безвихідь існування людства; завуальованого мішурою несправжніх прикрас, видимістю успішного розвитку, нещирістю, обманами, рейдерством і підкупом на всіх рівнях, а звідси - невігластво, безкультур'я, ширпотреб, безправ'я, пріоритет сили і нахабства? Спад духовності на всіх рівнях!

Про який перелік дарів, як от: щастя, багатства, успішності, здоровя нарівні з високою духовностю, просвітленням і т. п., в такій сукупності можна говорити? Вони не поєднуються, як часто можна бачити, але вимоги такого букету благ стандартні.

Як оправдати своє існування; куди направити пошуки, для вдосконалення, для, як тепер прийнято висловлюватись, гармонійного розвитку, цілісності особистості, пізнання Божественного, популярного нині, а, насправді, для оправданя дарованої кожному з нас на щодень божественної Енергії, названої Життям, щоби не накручувати провини, або, так званої, Карми? Як правильно кваліфікувати цю Енергію, безпомилково використовуючи її в своїх поступках, словах і, особливо, в думках, бо, відомо, майбутнє будуємо щохвилі думками, намірами своїми, бо не так важливі діла наші, як відношення до них. Який шлях до БОГА найкоротший? До найвищих іпостасей Божественних, яких я пишу великими літерами, не знаю, як краще, кожен має своє бачення...

Сучасна Церква не виконує своєї функції, не вивчає Закони, які утримують Всесвіти, знаки ДУХА СВЯТОГО, котрими наповнене життя, Силу всеосяжну божого Проявлення, котра безмежно розповсюджується у Просторі і Часі. Ця чудодійна Сила очікує, щоби нею скористалися. Шукаймо, перш за все, цього Царства, явленого Богом, і скориставшись ним правильно, необхідне явлене буде. Іншими словами, шукаймо цей величезний, дивний, божественний Розум, шукайио Закони, котрими цей Розум Бога приводить в дію і наповнює свідомою енергією кожну частинку безмежного Простору.

Тому, коли люди розпочнуть шукати і відкрити для себе Царство цієї величної, дивної, чудотворної Сили, народженої БОГОМ, котра є і оточує їх завжди, відколи вони навчаться усвідомлювати і використовувати її, лише тоді у всьому світі відбудуться разючі зміни.

Всі знають вислів — пізнаєте істину і істина зробить вас вільними, про це й мова. Були випадки, коли молитва з твердою вірою рятувала людей із ворожих, тюремних застінків, преображаючи тіло Силою невидимою до такої степені, що вони проходили через замкнуті загратовані двері.

Тоді суспільство житиме по зовсім інших законах, котрі грунтуватимуться на принципах Любові. Наш Отець небесний дає нам можливість осягнути один із могутніх Принципів Творіння, котрий означає, що необхідно безкорисливо робити будь-що для іншого так, як ніби-то ви робите для себе, і тим самим підсилювати для себе дієвий Принцип Отримання. Лише тоді, коли віддаєш, встановлюється Принцип Отримання. І це являється основною ідеєю Золотого Правила: віддавай спочатку, щоби надалі ти зміг отримати. Віддавай, і тоді "воздасться тобі".

Відслідковуй Знаки ДУХА СВЯТОГО, читаючи серцем, наповненим вірою і довір'ям до БОГА, навколишню Природу, розмовляй з нею, вона жива. Розмовляючи з кожною частинкою Простору, ти спілкуєшся з БОГОМ в ній, і вона відповідатиме. Цей зв'язок і є реальним контактом з Божественним, безпосередньо з ДУХОМ СВЯТИМ, з Божою Ієрархією, є доступний всім; не тільки контакт Папи з Богом є тим єдиним зв'язком з Богом, яким його хоче зберегти Церква. 

 

Але, це наразі інтроспективні роздуми про Релігію Майбутнього, до якої необхідно стремитися, готуватися. Розглянути всебічно, наприклад, поняття Доброти, Прощення і т. п.

Змінюючи свій світогляд, змінимо навколишній світ.

 "Письма Елены Рерих  Минск 1992

Вообще курьезно, если бы не было так печально, неосведомленность некоторых кругов общества о положении, занимаемом масонтством в Евоопе и Америке. Повидимому, им неизвестно, что большинство аристократии Англии и некоторых других стран принадлежит к разным степеням ордена и имеет свои ложи".

"Ознакомившись с первоосновами масонства, мы изумимся высоконравственному кодексу его."

  ПЕРЕЛІК КНИГ
   для бібліотеки





               

                            ПАМ'ЯТІ ОЛЕСЯ БЕРДНИКА

                                         (25.12.1927 - 18.03.2003)

85 р  -   з дня  народження
10р - з дня смерті

Хай я лише один з тих, хто замислюється над сутністю Буття,

проте ми так глибоко зав'язли в трясовині невігластва та

самообману, що будь-яке зусилля до Звільнення — виправдане!

Одного разу Олександр попросив литовського ксьондза, отця Болеслава, помолитися за нього й запитати Господа про його долю «Наступного ранку він зустрів мене радісно, схвильовано і... трохи збентежено. — Я молився за тебе, — просто сказав він. — І Господь відповів мені. Ти повернешся додому, обнімеш матінку, рідних, багато зробиш для рідного народу, для людства...» Так і

                                                        

   Олександр Павлович  БЕРДНИК, улюблений багатьох письменник - фантаст, відомий у 70 - 90х роках під псевдо Олесь Бердник, мислитель, громадський діяч. Він обігнав всіх нас на півстоліття в пізнанні ведичних  знань. Сприймали ці  знання, як фантастику. Насправді, це був  посланник Неба, котрий ніс до людей нов,і незвичні для загалу, божественні откровення.  

   Народився Олесь Бердник на Херсонщині, в інтелігентній сім'ї,незабаром сім'я переїжджає на Київщину. Перші дитячі спогади Олеся характерні: на руках у матері, це ж не більше двох літ йому було, дивлячись на небо запитує - чи полечу я туди, до місяця, до зірок? Життя не вистарчить, відповіла мати. Помовчав, замислившись малий і мовив, - у великому кораблі, якщо летітимуть дорослі і діти, то дорослі помруть, а діти все ж долетять. Дідусь його Василь Олександрович, будучи моряком, здійснив кругосвітню подорож, було що і було кому слухати його нескінченні розповіді. Сестра археологом була.
    Нелегко склалося життя Олеся Бердника, було невизнання, бо вісників нового переважно б'ють, це опісля превозносять. У 1944р йде добровільно на фронт, а вже  у 1949році - засудження тоталітарною владою тодішньої УРСР  "інакомислячого" Олеся Бердника, вдруге - в 1979 році на п'ять років знову несправедливо засуджений Радянською владою. Тюрми, заслання, приниження,  від чужих і від своїх, біль...Декілька разів був там на межі життя, лише, як опісля розповідав, Господь і Мати Божа його врятували, чудом. Виходить на волю у 1955р, а вже у 1956р надрукована наступна його книга "Поза часом і простором".
   Починаючи з  1984р. Бердник веде активну правозахисну діяльність на рівні ООН, співпрацюючи з Левком Лук'яненком, зокрема. Неодноразово був учасником протестних голодувань на захист прав українських політичних ув'язнених.
  
    Одного разу, перебуваючи в гостях у М.М. і Люсі  Некрасових, відомих в езотеричних колах, львівських письменників, почула дивну історію пов'язану з Бердником від гостя, іншого відомого письменника.
    Він розповідав схвильовано, почуте в Києві безпосередньо від О. Бердника. Йшлося про його перебування за гратами, коли чудом йому вдавалось вижити, уникаючи інколи спланованих засад. А, ще цікавішою для мене була розповідь Олеся Бердника про пригоду, яка з ним відбулася в Києві, на пташиному ринку. Цю історію хочеться записати, бо не забувається, хоча повірити важко: до нього, впізнавши, підійшла стара жінка і попросила вислухати історію про Ісуса, яку вона якимось чином отримала. Інший би відмахнувся, не таким був Олесь. Розповіла ця жінка таке: Розважалася на околиці українського села на вечорницях молодь. Раптово, як блискавка вдарила за селом, там, де жила Марічка-сирота. Побігла дівчина, залишивши друзів, додому і, о, диво, біля її домівки в яскравому світлі лежало чудове сповите немовля. Заопікувалася дитиною Марійка, нікому не сказавши. Нарекла Іванком. Скрите спочатку, стало з часом загальновідомим. Суворі на той час були людські закони до покриток, якою вважали дівчину. Вимушена вона була йти з дому, взявши дитину, яку дуже полюбила. Її супроводжували родичі, точно не скажу - не пам'ятаю, ніби батьків брат, так як була повною сиротою, дядько Андрій, його сини  Іван, ...   Попливли човном далеко з рідних місць на Південь. Ця чудо - дитина, як ви здогадалися, був не хто інший, як Ісус - український хлопчик. А чоловіки, які рятували дитину і Марію, стали надалі апостолами Христа. Кажуть, поховання Матінки Марії на наддніпрянських кручах, до часу приховане. Отака історія, хочете вірте, хочете не вірте. 

   Тепер, вивчаючи історію Юдеї, Галилеї, ствердження деяких дослідників про спільне коріння галлів-кельтів Палестини і українців, що веде вглиб історії біля ХIIст до Р. Х., час масовго походу наших краян на Південь,- неспокійні часи тоді були, безконечні завойовницькі орди гнали предків наших подалі від родючих місць в малопридатні палестинські пустелі, гори, де утворилася з часом Галилея, на півночі Юдеї, зі своєю мовою, традиціями. Далі більше: виявляється дійсно першими Апостолами Ісуса стають лише галилеяни, причому Іван і Яків були родичами матері Господа, а саме - двоюрідними братами  Марії. Тобто співпадає з розповіддю ясновидиці, котру зустрів Бердник - з Марією був дядько її з синами, ім'я одного з них - Іван, теж співпадає.
    Як їхати далеко, так їхати, всією родиною. Це по нашому, по українськи, хотя, в ті часи, вірніше буде сказати - по трипільськи, бо не було ще України, як такої. Існувала на нашій території славна трипільська культура(біля 2тис. р. до н. е.), достойні шумери, потомки антів(атлантів). Тому є версія, що Господь має трипільське коріння, а, по великому рахунку, Ісус -  нащадок по материній лінії, тих загадкових аріїв, походження котрих до сих пір вчені не знаходять, певно,  Атлантів, біженців з Атлантиди. Отож і дивуються всі  історики-дослідники донині, що за білотілі, високорослі, світлоокі досить цивілізовані поселення з'являються то тут, то там, і  на  теренах Дніпрового правобережжя, зокрема, що дивують своїми досягненнями культури, письменності, землеробства, докази котрих тисячами знаходять археологи в  курганах Полтавщини.

Такі предки - не менш  поважана родова гілка, принаймні древніша на порядок, аніж бути потомком царя Давида, чи царя Соломона. Доказів асиміляції  вистарчає, приведу хоча б цю цитату:
 
    "В ХІІІ ст. до н.е. єврейські племена, на чолі з Ісусом Навином ввійли в землі Ханаану (Палестини) й заселили їх. Місцеве населення було частково виселене, частково знищене й асимільоване. Не відомо що то був за народ, але досить можливо що він мав відношення до шумерської культури.
... Галілея, Самарія... всі ці землі після ассірійського вторгнення заселяють очевидно ассірійці, греки, вавілоняни а пізніше скіфи та можливо гали(галати)."
   
 

    А чоловіки, які рятували дитину і Марію, стали надалі апостолами Христа. Апостол Андрій не хто інший, як Андрій Первозванний, хто ж інший міг стремитися на Батьківщину проповідувати Новину, мову знав місцеву, чому віками замовчувалось це? Люди знали, легенди ширилися поміж людьми і про Заповіт Матінки Марії поховати Її на Наддніпрянських кручах, до часу приховане, і про святість Апостола Андрія Первозванного. Збереглися оповіді, як добував воду він ударом жезла об землю. А, найбільших негідників на Україні антипками і іродами називали, як правителя Галилеї, звідки родом був Ісус,- Ірода Антипу, за часів життя Господа.
Отака історія, хочете вірте, хочете ні. А, тепер дещо з історії, щоб згадати, чиєї матері ми діти: 
 

    Андрія Первозванного вважають першим благовісником Євангелія Христового на землях України.У стародавньому літописі «Повість минулих літ» розповідається про подорож Андрія по українських землях. (Чи міг без знання мови йти він на Україну? авт.):
   Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра... І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог» 
    У соборній 1621 постанові сказано:
Святий Апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив.

Хрещення апостолом Андрієм      М.Ломтєв
полянської землі    
Окрім "полянської" у назві картини є ще слово "скіфської" землі, що було свідомо упущено, т.я. вважаю це помилковим. Згодом у V-IVст. до н. е. прийнято вважати розквіт іраномовної Скіфії на наших, Богом даних, землях. До того у VII-VIIIст. по наших степах носилися войовничі
    Наступна розповідь торкалась візиту Олеся Бердника в Індію. Така була Воля Божа, він це знав. Але матеріальна сторона була не врегульована, попросту не було грошей у нашого героя на цю далеку дорогу. Допомога прийшла з Америки, від побратима, також українського відомого письменника, який вже став на ноги там.
Почув він Голос Божий одного разу, в неділю зранку, виходячи з церкви після Служби Божої, ставши біля образу Господа, щоби наостанок перехреститися для благословення. Сталося чудо - він почув Голос, зрозумівши, що Господь велить йому допомогти фінансово Олесю Берднику, але, як часто буває, ми самі собі не можемо повірити, як кажуть "поки грім не гряне". І він грянув - розбилася в аварії машина українця американського, з чітким усвідомленням невиконаної  Волі Господа. Після цього все було виконано щонайкраще і Берднику вдалося з якоюсь делегацією, чи то, як турист, перетнути кордон Індії.
    І, ось там, сталася непересічна подія, заради котрої відбулася, вірогідно, ця поїздка. Під час планової зустрічі з високим Тибетським ламою виник візуальний контакт його з О.Бердником, після чого лама запросив представника України на розмову, яка, на диво всім, надовго затягнулася. Про що була розмова? І це розповів нам гість - очевидно, близьким розповів Бердник суть перемовин. Не всім, бо такий час був, - попереду ще були десятиліття диктатури Радянського Союзу. Отож, що спільного могло бути між цими людьми? Виявляється, приїзд Олеся Бердника був тут, в Індії, очікуваним, саме в якості представника України. І розмова зводилась до передачі умовного вимпелу, яким заволоділа на довший час Індія, як ведуча, у духовному плані, країна світу, саме Україні.
   Так, Україна, (можливо, разом з народом - побратимом Росією) було сказано, відтепер вестиме світове товариство по шляху пізнання божої Істини, як країна, історія котрої свідчить про її унікальність. Народ наш, переживши численні гоніння, щоразу, як Фенікс відживав, набравшись досвіду і, завоював тепер першість на перспективу. Ця ініціація була здійснена через О. Бердника. Не міг повірити О.Бердник такій своїй місії, перепитуючи знову і знову, що самому йому не по силі? Напочатку - сам, мовив до нього почесний монах, а надалі вас буде більше, будеш сильним.
    В добу національного відродження кінця 80-х- початку 90-х років минулого століття О.Бердник реалізував ідею створення Української Духовної Республіки. У 1990 році відбувся Перший Всесвітній Собор Духовної України в місті Коломиї, котрий зібрав декілька тисяч учасників. Письменник мав свою програму національного відродження України і планував балотуватися на пост президента України в 1991 році. В кінці 80-х — на початку 90-х років Олесь Бердник побував у США, Канаді, Індії, зустрічався з патріархом Мстиславом, Річардом Бахом, Святославом Реріхом.

  Непізнаним, непризнаним і недооціненим в повній мірі і, як письменник, і, як будівничий Єдиної Соборної України  і, просто, як справжній Українець, інтелігент старого зразку, яких щораз менше, важко хворіючи 1997-2003рр, помер у вузькому колі, дружини  Бердник-Сокоринської Валентини Сергіївни та дочки Громовиці, друзів, у себе на дачі в с.Гребені, що неподалік Києва, де й похований.
    Він був таким, дуже ефектної, божественної зовнішності: височезного зросту, могутньої статури, копиця білосніжного, сивого волосся обрамляла прекрасне смагляве обличчя, яке вражало спалахом чудових синіх розумних очей, які так тоді гармоніювали з його синьою сорочкою, коли приїжджав до Львова, спраглого знань, тоді, на грані зміни епох на початку 90х; Приїздив з лекціями до Львова. Поряд з ним завжди був вірний друг - кобзар Литвин.

   Сумно втрачати таких людей, чи зможемо віднайти з посеред живих достойну їм заміну? Помиляються, на мою думку, ті, хто недооцінює вагу Особистості і вважають, що всіх можна замінити, інші будуть, але не такі...

    Нагадаю перелік творів Олеся Бердника, щоби хоч тепер частково віддати належне визначній людині, котра жила посеред нас, не з нами. Правда, тепер, як і раніше нелегко віднайти книги О.Бердника, колись були заборонені, вилучені з бібліотек, тому приводжу тут декотрі їх назви:

1.  ПОЗА ЧАСОМ І ПРОСТОРОМ 1956

2.  ШЛЯХ ТИТАНІВ  1958р

3.  СВІТИ СВІТОВИДА  1960

4.  ХТО ТИ  1961

5.  СТРІЛА ЧАСУ  1962

6. ДІТИ БЕЗМЕЖЖЯ 1963

7. ЧАША АМРІТИ 1968

8. ЗОРЯНИЙ КОРСАР 1971

9. ЗОЛОТІ ВОРОТА

10.БЛАКИТНИЙ КОВАЛЬ

11.АЛЬТЕРНАТИВНА ЕВОЛЮЦІЯ

12.УКРАЇНА СІЧІ ВОГНЕННОЇ

13.СВЯТА УКРАЇНА1980

14.ВЕРТАЮЧИСЬ ДОДОМУ1984

15.ВОЗНЕСЕННІ 1987

16.ПАДІННЯ ЛЮЦИФЕРА журнал Всесвіт 12\87

17.КАМЕРТОН ДАЖБОГА  1997

18.ПОКРИВАЛО ІЗІДИ  2010 і інші повісті, оповідання...